І всі замовкли. Задумалися. А потім стали підходити до цієї жінки …

Успіхи – вони у всіх різні. Ось на одному заході батьки говорили про успіхи своїх дорослих дітей. Про правильне  виховання, про гарну поведінку своїх дітей і про успіхи. І трохи дітей критикували, щоб бути чесними перед собою і перед іншими. Говорили, що ще хотілося б від дітей бачити.

У однієї мами дочка закінчила університет з червоним дипломом. І знайшла відмінну роботу! Вона розумниця. Вона є цілеспрямованою. Це заслужений успіх. Тільки хотілося б, щоб дочка більше проявляла щирості і частіше обіймала батьків. Ось цього не вистачає дуже. У іншого чоловіка син зайняв перше місце на спортивному змаганні. І став майстром спорту.

Він енергійний, він багато тренується. Хотілося б, щоб він більше приділяв уваги навчанню. Це важливо все-таки дуже. У когось діти благополучно створили сім’ю і з’явилися малюки вже. Тільки багато фінансових проблем, доводиться допомагати, а це непросто! А у когось дитина переїхала в іншу країну і там працює у великій корпорації. Шкода, що так рідко приїжджає і рідко дзвонить …

І одна бідно одягнена жінка теж розповіла про успіхи сина. Похвалилася небагато. Вона сказала, що син вже встав на ноги і зробив свій перший крок. Він двадцять років сидів в інвалідному візку, діагноз такий. Але плоди своєї праці принесли результат.

Він уже може вставати на кілька секунд. І самостійно їсть ложкою, ось. А більше мені нічого не хотілося б, – так сказала ця мама. – Тому що це – величезне щастя. Мій син встав на ноги, розумієте? І я палко дякую життю і лікарям за цей успіх! Якщо ще будуть поліпшення – я навіть не знаю, як зможу в таке щастя повірити … В такий неймовірний успіх!

І всі замовкли. Задумалися. А потім стали підходити до цієї жінки і пропонувати їй свою допомогу і дружбу. І, напевно, стали інакше оцінювати успіхи і проблеми своїх дітей – так вже ми влаштовані …

Анна Кірьянова