– І ти справді за порадою мами одружився? Добре, що ви дітей не встигли завести

Мої батьки розлучилися, коли мені було 8 років. З того часу  я кочував між квартирою бабусі та незліченними знімними квартирами, в яких моя мама намагалася влаштувати своє особисте життя. Дяді Петі, Вася, Колі змінювалися практично кожних пів року. Пощастило, що хоч школу не змушували змінювати. Навчався всі 11 років в одному класі, хоч і їздити довелося з різних районів міста.

Злився в дитинстві я на маму дуже сильно. Чоловіки траплялися їй різні – і погані, і хороші. Але заміж вона так ні за кого і не вийшла. У мене склався в голові стереотип – жінка завжди йде від чоловіка. І моя дружина від мене коли-небудь теж піде.

Зараз моїй мамі 58 років і у нас хороші відносини, ми часто бачимося. Коли мені було 16 років, мама попросила у мене вибачення за те, що позбавила мене щасливого дитинства.

– Я – егоїстка, думала лише про себе. Хотіла, щоб любили мене. А все, що мені потрібно було – це любити тебе. Ти головний мій чоловік в житті. Пізно я це зрозуміла, пізно. Дам тобі пораду. Звісно, це не ключ до вдалого шлюбу, але все ж. Не одружуйся з красивою дівчиною. Всі вони вертихвістки, їм компліменти – як бальзам на душу, вони без них жити не можуть. Знайди собі просту і скромну дружину. Вклади в неї гроші. В перукарню відведи. На всі ці модні фітнес, обгортання. Сам зліпи з неї красуню. Така від тебе ніколи не піде!

Ці слова, сказані на кухні, засіли надовго в моїй пам’яті. Права мама, чим простіше жінка, тим менше у неї потреб і претензій. Чому так багато розлучень? Тому що люди одружуються не на тих, на кому потрібно.

Розмірковуючи так, я вважав себе 20-річним генієм, який знає таємниці буття. Через пару років я вибрав собі дружину за маминою порадою. Любові не було, чесно зізнаюся. Але на ній шлюб і не побудуєш. Я кожен місяць виділяв певну суму грошей на «вдосконалення» своєї дружини. Ні, вона не надувала губи й не клеїла вії, але її зовнішність змінилася, вона стала милою, доглянутою дівчиною. Красиві сукні та пальто, сумочки, туфельки. Мені стало здаватися, що кілька років тому я одружився з зовсім іншою людиною. Мамина порада працювала!

Але попри ідеальну дружину, мені чогось не вистачало. Я раптом зрозумів, що мені подобається колега з роботи, Маша. Подобається, як вона сміється, поправляє волосся, друкує на комп’ютері. Я задав собі питання – якби я міг бути разом з Машею, пішов би я від дружини?

І не секунди не вагаючись, я відповів собі: «Так, пішов!» І гріш ціна моєму шлюбу, якщо моя красуня і скромниця дружина мені не потрібна. Це підміна якась. Імітація щасливого сімейного життя. А навіщо мені сурогат? Я відчувати хочу, що я живу, що люблю!

Через рік я розлучився з дружиною і став жити з Машею. Вона народила дитину. Я гуляв з нею по окрузі, котив візок перед собою і думав: «Я не заслужив цього. Це все тимчасово. Це все зникне, як сон. Не звикай до них».

Але йшли роки, а ми з Машею все сильніше прив’язувалися один до одного. Коли я їй розповів про мамину пораду, вона реготала весь вечір.

– І ти справді за порадою мами одружився? Добре, що ви дітей не встигли завести,- сказала вона. Вибач мені, звісно, але, по-моєму, твоя мама не експерт у відносинах. Що, на її думку, повинно було прив’язати до тебе некрасиву дівчину? Почуття подяки, що ти їй 1 000 грн на салон дав? Це маячня. Людей пов’язують один з одним і утримують тільки почуття!

Як же я сам до цього не додумався? І як же добре, що зустрів на своєму шляху Машу.