І після цього ви говорите, що літніх потрібно поважати?

Жила у нас в під’їзді сімейна пара за 30, довго намагалися завести дитину, не виходило.Всиновили чотирирічного хлопчика, якого звали Славіком. Бабусі біля під’їзду гаряче пообговорювати цю новину і затихли.

Минуло 3 роки, сусідка все-таки завагітніла і народила дівчинку. Якось раз йшов Славік додому, перед під’їздом тусувалися дві бабки.

Одна кинулася до нього і давай голосити:

– Бідний ти мій, сиротинушка, бідолаха, як же тобі не пощастило! Славік трохи офігів і запитав у чому справа.

Бабка у відповідь:

– У твоїх батьків-то прийомних тепер своя рідна дочка є, а тебе назад в дитбудинок віддадуть, ой лишенько, бідний хлопчик!

Славік несміливо відповів, що його нікуди не віддадуть, на що інша бабка посміхнулася і каже:

– Віддадуть, милий мій, це вже всі знають, дочка то вийшла у них, своя рідна, бідний хлопчик, тримай печиво.

Подальші крики і плач Славіка чули напевно всі жителі нашого і сусіднього будинку. Коли тато Славіка потім прибіг до цих бабок, щоб пояснити їм, «наскільки вони не праві», і чому так не слід робити, вони з виглядом божих кульбабок повідомили: «А я що, я нічо, нічого не знаю, все відмінно».

Славік, до речі, виріс нормальною людиною, працює, одружився, у нього двоє дітей.