Я не рабиня

Образити словом можна дуже сильно. Я це знаю на власному досвіді.

Так неприємно і гірко чути від коханої людини, що ти робиш щось не так. Чесно, спочатку я намагалася готувати / прибирати / прати / фарбуватися краще. Хоча готую я дуже і дуже непогано. До професійного кухаря, звичайно, не дотягну … Але приготувати кесаділью, качку по-пекінськи й креветки у вершковому соусі зможу запросто. Я не кажу про звичайні страви. Але будь-яку страву, яке б я не приготувала для чоловіка, з його слів мама, сестра, колега по роботі роблять це смачніше.

Останній раз, коли приготувала йому вареники, то вся миска з ними полетіла в його сторону. Він сказав, що колега по роботі пригощала його якось варениками, і вони були “кращі”. Взагалі не розуміла, що робила, просто так вже дістав цими докорами й коментарями. Сам поличку сім місяців вішав, а в підсумку повісив криво. Господи, так складно взяти рівень, олівець і відзначити? Я б сама зробила, але хотілося побачити, як з “чоловічою роботою” впорається чоловік.

Дивилася тиждень на цю полицю. Як же вона мене дратувала! Переробила її на два сантиметри вище, щоб приховати криві дірки в стіні.

Останнім часом готую аби як. Недосолене? На, дорогий, сільничку! Мало спецій? Тримай запашний перець і коріандр!

А останні кілька днів думаю тільки про розлучення. Якого біса я постійно нервую і нервую? Нехай сам собі готує, пере і прибирає. Ну або нехай це все роблять його мама, сестра, колега …