– І куди нам ще один рот? Тобі племінників прогодувати треба. Позбудься дитини!

З самого раннього дитинства, ми з сестрою були зовсім різними. Я звикла всього добиватись сама і завжди розраховувати свої сили, а моя молодша сестра звикла, що все їй приносять на тарілочці.

Навіть коли ми стали дорослим жінками, вона не стала більш відповідальною. Вона дуже швидко вийшла заміж і майже одразу народила двох дітей. Справами свого чоловіка вона не дуже цікавилась.

Їй дуже не пощастило – чоловік її кинув з двома дітьми та іпотекою. В один прекрасний день він просто не повернувся додому та не відповідав на дзвінки. Ми всі думали, що він її кинув, поки їй не прийшов слізний лист з колонії, де він відбував термін за грабіж.

Дітям про те, що тато у в’язниці  вона не розповіла і придумала красиву казочку про довге відрядження. Щоб не надриватися, сплачуючи іпотеку, сестра переїхала до мами, скинула своїх дітей їй на шию і жила у своє задоволення, поки чоловік відбував термін.

Зрештою, зв’язавшись не з тією компанією, сестра пішла слідом за чоловіком. Наявність двох дітей зіграло свою роль і сестра відбулася 4 роками, замість 9.

Нам з чоловіком довелося переїхати до мами та допомагати їй з онуками. Грошима за оренду квартири сестри, мама виплачувала іпотеку, а ті гроші, що ми отримували від здачі квартири чоловіка, дозволяли нам жити досить непогано.

Згодом діти перестали питати де їх мама і тато. Але моя мама не дозволяла їм забути батьків, вона тикала їм в обличчя фотографії своєї дочки й зятя і втовкмачують в маленькі голівоньки:

– Це – мама, а це – тато. Вони вас люблять і скоро повернуться.

Все йшло добре до тих пір, поки я не завагітніла. Ми з чоловіком давно хотіли дитину, але все відкладали «на потім». Мама моїй вагітності не зраділа:

– І куди нам ще один рот? Нам цих прогодувати. Позбудься дитини!

Навіть те, що сестра подала заяву на умовно-дострокове звільнення,  не пом’якшило серце мами:

– Ну і що? Коли ця недолуга ще роботу знайде? Ми тут що, з дітьми з голоду повинні померти?

За маминим планом все повинно було бути так: я роблю аборт, сестра виходить умовно-достроково, ми з чоловіком живемо з ними та забезпечуємо їх поки сестра не знайде роботу.

Знаючи сестру, яка хоче працювати мінімум генеральним директором холдингу, а беруть її тільки продавцем або прибиральницею, я була впевнена в тому, що утримувати її з дітьми ми з чоловіком будемо змушені до пенсії. Чоловік, почувши про слова моєї матері, влаштував мені скандал:

– Якщо ти вб’єш мою дитину, я з тобою розлучуся!

Заспокоївши чоловіка, що у мене і в планах такого не було, я викликала незадоволення матері.

Як тільки я вийшла в декрет, повернулася сестра. Ось тільки насамперед пішла вона до друзів і товаришів, а не до власних дітей. Прийшовши додому в неадекватному стані, вона налякала моїх племінників і спровокувала нашу маму на скандал. Причому кричала мама не НА сестру, а на мене:

– Я тобі казала – нема чого народжувати! Толку-то зараз від твого живота! Нам гроші потрібні, а не допомога по догляду за дитиною. Декретні отримала вже? Як отримаєш, відразу мені віддаси! А то знаю я тебе – все на свій приплід витратиш, а внукам моїм нічого не залишиться. Та й матусю їх одягнути треба.

Чоловік, який став мимовільним свідком цієї сцени, скомандував:

– Кохана, збирай речі. Ми повертаємося додому. З квартирантами я домовлюся.

– А ти якого чорта тут розкомандувався? Нікуди вона з тобою не піде! Давай, збирайся і вимітайся з мого дому! – почала кричати мама мого чоловіка.

– А ти – вона тицьнула в мене пальцем – Подаси на аліменти, грошей нам тоді вистачить, дітей прогодуємо.

Я пішла разом з чоловіком. Мені дуже шкода племінників, але жертвувати своїм шлюбом заради них я не готова. Чому моя дитина повинна рости без батька з бабою-істеричкою, якщо моя сестра – безвідповідальна дурепа?

Вчора мама привела їх до нас додому. Крик вона почала з порога:

– Ось, полюбуйся – діти їсти хочуть, а ти їх кинула! Любі мої скажіть щось тітці!

– Тіточко Лесю, поверніться до нас, будь ласка. Нам без вас їсти нічого. Мамка спить п’яна, у бабусі пенсія – копійки. – прошептали діти явно вивчений текст.

Я нагодувала дітей, дала матері грошей, закривши за ними двері, поїхала в місцеве відділення органів опіки та піклування.

Дітей у мами та сестри забрали. Сестрі на це плювати, а мама місця собі не знаходить. Таке відчуття, ніби вона збожеволіла: вона вважала, що в усьому винен мій чоловік, підстерегла його після роботи та спробувала напасти на нього з викруткою.

Що з нею робити – я не знаю. Я дуже боюся, що мама мене доведе до передчасних пологів.