– І чого ти переживаєш, раз свекруха хоче допомагати, так нехай допомагає, а ти підбадьорюй.

За два тижні до кінця звітного періоду у Насті був аврал і на роботі, і вдома. На роботу вона вийшла не так давно після п’ятирічного декрету, тому намагалась розбиратися і нічого не встигала. За ці п’ять років практично все змінилося і багато доводилося вивчати заново. А вдома чоловік, діти, сини трьох і п’яти років, які теж вимагали уваги та ласки, а вона не встигала.

Вона чекала кожних вихідних, щоб виспатися і провести у квартирі прибирання. Адже зараз робота забирала в неї весь час, та й вихідні хотілося провести з дітьми та чоловіком, який теж працював по дванадцять годин, тому в будинку був відвертий бардак.

І ось, саме, в цей час, коли сили закінчуються, зателефонувала свекруха і «утішила», що приїжджає на тиждень – другий побачитися з онуками й взагалі …, “Навести свій порядок”, – додала про себе Настя.

Вона була в розпачі, після минулого приїзду свекрухи, пів року назад, вона довго приходила в себе і шукала свою самоповагу, десь під плінтусом і ось знову. Зінаїда Василівна – прекрасна жінка, внуки її обожнюють, чоловік чекає з нетерпінням маминих пирогів, а Настя тихо зітхає.

Річ у тім, що Зінаїда Василівна дуже своєрідна людина, у неї пунктик щодо чистоти й порядку, тільки вона знає, як воно повинно бути, і не перестає навчати цьому невістку. З невісткою вона не лається, а ходить по п’ятах і вчить як треба, поправляє і переробляє, якщо їй не подобається, причому все це подається так, що Настя у свої тридцять з невеликим відчуває себе маленькою дівчинкою.

Гірко зітхаючи та передчуваючи незабутні тижні в товаристві свекрухи, Настя намагалася робити черговий звіт, поки це не помітила Валентина, колега Насті. Вислухавши її сумну розповідь, Валя підмітила:

– І чого ти переживаєш, раз свекруха хоче допомагати, так нехай допомагає, а ти підбадьорюй. Якщо говорить, що ти не  вмієш, ти говори, – Так зробіть самі, будь ласка, у вас краще вийде … Пішла на роботу, натякни, що треба зробити, так вона і тобі допоможе і твої нерви спокійні, і обов’язково хвали, говори, як тобі важлива її допомога …

Настя поміркувавши, так і зробила. У неділю, коли чоловік привіз маму з вокзалу, вона з порога сказала:

– Мамо, як ми раді, що ви приїхали, я навіть пиріг з капустою вирішила спекти, тільки не встигла …

Свекруха, не чекаючи від невістки такого привітного прийому, забувши про втому з дороги, бадьорим кроком вирушила на кухню:

– Так, що тут у тебе, та хто ж так тісто місить, дай-но я, нічого не вмієш, скільки років заміжня, тісто не навчилася місити … і хто так капусту ріже, – критикувала Зінаїда Василівна дії невістки, – йди звідси, сама зроблю.

Вдячна невістка вийшла  з кухні та зайнялася підготовкою одягу на завтра. Коли пиріг був готовий і вся сім’я сиділа за столом, пила чай, нахвалюючи пиріг, свекруха почала:

– Що це у тебе, Настю, вся кухня в грязі, а холодильник?

– Так не встигаю, Зінаїда Василівна, на роботі аврал, ось чекаю чергових вихідних, – зобразивши вселенську печаль відповіла Настя, – та й все одно, у мене так чисто не буде як у вас …

– Та вже це точно, ладно, завтра займуся…

Вечір пройшов чудово, свекруха ходила з перевіркою по квартирі, і робила зауваження невістці. Від її  тону, Насті хотілося сховатися або огризнутися, але вона тільки сумно розводила руками. Спати розійшлися задоволені одна одною. Свекруха була задоволена, що невістку носом потикала в бруд, невістка, раділа, що свекруха буде зайнята справою і не буде чіплятися до неї зі своїми моралями. Чоловік представляв пироги кожен день, а діти просто раділи бабусі.

Увечері наступного дня, кухня виблискувала, холодильник посміхався чистими полками та дверцятами, вечеря стояла на плиті, тільки бабуся, була мовчазна. Погодувавши всіх вечерею, вона прилягла на диван в кімнаті біля телевізора.

– Посуд – то сама вже зможеш помити?

– Звичайно, відпочивайте, мамо, як ви все чисто помили та красиво розклали, спасибі вам, – відповіла Настя.

Відпочити бабусі не дали внуки, один прибіг з книжкою, інший з олівцями: давай бабусю малювати .., потім грати в паровозик, потім в хованки. Бабуля вже хвилини рахувала, коли ж внуки спати ляжуть, щоб дух перевести.

Так тривало кілька днів, свекруха мила, відмивала, прала, прасувала, а ввечері грала з внуками, сил на те, щоб пиляти невістку у неї не залишалося. Настя тихо раділа і не рвалася в бій, надавши свекрусі самій вести господарство, вона тільки захоплювалася свекрухою. І брала роботу додому.

Увечері п’ятниці, за вечірнім чаєм зібралася вся родина і Настя заїкнулася про ремонт у дитячій:

– Давно збиралися шпалери переклеїти, все часу немає, ви мені не допоможете, мамо, а то чоловік на роботу понаднормово піде, – звернулася вона до свекрухи, – ви-то вже точно знаєте, як краще шпалери клеїти …

Але Зінаїда Василівна, несподівано приголомшила всіх заявою, що завтра вона збирається додому, справи у неї термінові з’явилися і вечірнім поїздом вона поїде.

– Але як же так мамо, – здивувався син, – ти ж хотіла тижня три в нас пожити?

– Так, я тут подумала, у вас своя сім’я, чого вам заважати …

Вже на вокзалі, коли всією сім’єю проводжали бабусю.

– Ви до нас приїжджайте, частіше, а хочете ми вам внуків  привеземо на тиждень? – запропонувала Настя.

– Там подивимося, – ухильно відповіла свекруха і полегшено зітхнула, коли поїзд рушив.

– А хороша у тебе мама, головне, надовго не затримується …

– Ага, навіть якось дивно, що ви жодного разу не посварилися, – відповів чоловік, – дуже не схоже на мою маму …

– Люди змінюються з часом, ну або ми змінюємося, – задумливо відповіла Настя.

Вперше за багато років вона думала про свекруху добре і була вдячна їй. Настя не розуміла, чому вона раніше не додумалася так себе вести, навіщо було лаятися і відвойовувати право хто краще готує або прибирає. Ну і подумаєш, що після її прибирання, все лежить не на своїх місцях, зате свекруха задоволена, допомогла родині сина. Ну, вчить вона її готувати, але ж Настя і справді, так смачно не вміє, так навіщо було сперечатися через це стільки років.