Хотіла як краще, а вийшло як завжди: допомагала подрузі, яка має проблеми у фінансовому плані. А нещодавно дізналася, що вона мене ненавидить за мої “подачки”

Ми товаришували зі школи, я завжди намагалася, щоб подруга не відчувала себе чимось обділеною. Дарувала їй добрі подарунки, платила за наш спільний відпочинок.

А нещодавно дізналася, що вона мене ненавидить через мої “подачки”. Причому вона навіть не мені це сказала, що найприкріше. В очі вона мені завжди посміхається і дякує, а за очі, виявляється, брудом обливає.

Моя сім’я була більш багата, ніж сім’я подруги. Але це не заважало мені з нею дружити. Мої батьки були не проти нашої дружби, а що там думали її батьки тепер уже не знаю. Але ніби вони не заперечували.

До свят я завжди дарувала їй добрі подарунки. Оскільки подруга була меншою за мене, то я часто їй віддавала речі, які мені були малі.

Це були не якісь рвані ганчірки, які й викинути соромно, а цілком гарні речі. Мама мені завжди купувала лише якісний одяг.

Подруга все приймала із зовнішньою подякою, але робила я це не заради спасибі. Просто я дружила з цією людиною, тому мені було не однаково, як вона почувається.

Ось, наприклад, пішли ми з нею на міську ялинку, ранок, я в класному костюмі, а вона буде в якомусь затертому одязі? Ні.

Ми йшли до мене додому і разом з мамою робили гарний костюм для подруги. Тож на свято ми обидві йшли ошатними.

Під час навчання в універі мені батьки винаймали квартиру, в якій подруга, яка вступила до того ж міста, але в інший ВУЗ, жила абсолютно безкоштовно.

Продукти, косметику, розваги найчастіше оплачувала я. Мене це не обтяжувало, я не змушувала подругу відчувати себе зобов’язаною або ще щось таке.

Зараз я вже одружена, працюю, подруга поки що заміж не вийшла ще. Вона працює, але отримує небагато. Особливо якщо враховувати, що їй доводиться винаймати квартиру.

Я ж, як і в дитинстві, намагаюся дарувати їй добрі подарунки та дрібні корисні сувеніри без приводу. Віддаю щось із речей, нібито мені стало незручно чи перестало подобатися. Насправді, віддаю нове, просто бентежити не хотіла.

Подруга жодного разу не порушувала теми, що їй прикро від мене приймати подарунки або її якось бентежить моя поведінка. Заїкнися вона хоч раз про це, я перестала б її напружувати.

Але про те, що подрузі це не подобається, більше того, вона мене за мої “подачки” ненавидить, я дізналася від сторонньої людини. Мені навіть дали послухати розмову, в якій подруга про це розповідала

Виявилося, що мене вважають мажоркою, що я зажерлася, і заради самозадоволення підкидаю подачки. Типу, я так самостверджуюсь.

Таке відчуття, що мені у душу плюнули. Я ж все робила від щирого серця, а мене в такому звинуватили та ще й за очі це було зроблено.

Влаштовувати розборки, з’ясовувати стосунки я не стала. Просто позбавила подругу від необхідності бачити моє лицемірне обличчя і приймати мої подачки.

Сподіваюся, що тепер вона буде щасливою та вільною.