Хотіла бути для неї хорошою подругою, а вона зіпсувала моє весілля. Дуже шкодую, що не припинила таку дружбу раніше

Я з дитинства була дуже поступливою і стриманою дівчиною. Може причина у вихованні, а може це генетика. Я завжди намагалась допомагати всім, хто попросить про допомогу. Навіть якщо ця допомога мені зовсім не вигідна, або зачіпає мій особистий час та інше.

Років в 10 я познайомилася з Ірою. Вона нещодавно переїхала в наше місто. Спочатку ми разом гуляли, потім почали розмовляти на більш-менш серйозні теми в результаті зрозуміли, що дорожче і ближче, ніж ми є одне одному – у нас нікого і немає, а тому стали триматися один за одного ще міцніше.

Наша дружба тільки ставала міцнішою з кожним роком. Ми проходили нові труднощі, я Іру намагалася підтримувати у всьому. У будь-яких конфліктах ставала на її сторону, навіть якщо вона була не права, навіть якщо сама вважала зовсім по-іншому. Ближчої людини у мене і не було. Намагалася зробити так, щоб їй було комфортно дружити зі мною.Ніхто мені не пояснив, що дружба – це вибір обох, коли взаємна допомога, а не в одні ворота.

Коли нам залишився рік до нашого повноліття, Іра раптом стала чомусь змінюватися. Однак, змінюватися вона почала не зовсім в кращу сторону. Спочатку вона стала не дуже добре до мене ставитися. Могла десь нагрубити, сильно запізнитися (хоча до цього взагалі не спізнювалася). З кожним днем ​​наші відносини ставали все гіршими.

Піком її нахабної поведінки стало те, що вона переманила увагу хлопця, який мені дуже подобався. Зрештою, вона стала з ним зустрічатися, добивши його своїм напором … а куди було ще діватися бідному хлопцеві? Але я на них не тримала образи.

На цьому її жахлива поведінка не закінчилася. Мені таки  довелося з нею поговорити і пояснити всі речі, які мене не влаштовували. Вона ніби як погодилася і насправді почала змінюватися. Далі, ми закінчили університет, і влаштувалися на роботу. Попри те, що у мене був найбільш щільний графік роботи, я знаходила час, щоб заїхати до неї. Або мчала до Насті на перший поклик. «Я ж подруга!» – гордо нагадувала я сама собі.

Якось сталася маленька неприємність. Нічого серйозного – просто у мене зламався телефон, а новий я змогла б купити тільки через кілька днів. Це був перший випадок, коли я щось попросила у Ірини. Тим більше я попросила старий, кнопковий телефон з чорно-білим екраном. На моє прохання віддати мені  телефон на тиждень, Іра зам’ялася і сказала, що подумає. В той же день, під вечір вона зателефонувала мені та оголосила, що так мені його не віддасть. Максимум – вона готова мені його продати…

Такого нахабства я від неї не очікувала. Але стерпіла і тоді. Дотепер дивуюся сама собі, чому я її терпіла і чекала, немов вона повинна змінитися. Про цей неприємний випадок я вже давно забула. Через брак часу, з Іриною ми вже спілкувалися не так часто. Але все ж залишалися кращими подругами.

Відтоді пройшло 2 роки. За цей час я познайомилася з цікавим хлопцем,  за якого незабаром збиралася вийти заміж. У свідки я собі покликала Іру. О 5 ранку в день мого весілля мені дзвонить Іра. Вона сказала, що у неї цієї ночі не стало дідуся, якого вона дуже любила. Я висловила свої співчуття, трохи підтримала її. Сказала, що якщо їй зовсім погано, то на весілля вона може не приходити – я все зрозумію і не ображуся.

На весілля Іра все-таки прийшла … Все йшло добре, поки ми не поїхали в ресторан, продовжувати святкувати захід. Ірина там поводилась зухвало, плакала через смерть дідуся. По-різному перетягувала всю увага гостей на себе.

Тости у неї були відповідні, наприклад, “піднімемо келих, за тих, хто живий” і так далі. У підсумку, гості поступово стали перемикати свою увагу на неї. Зрештою, навіть моя мама сиділа поруч з Іриною, гладила її, заспокоювала і підбадьорювала. Як підсумок – подруга прийшла до мене на весілля, щоб поплакатися.

Моє весілля зіпсоване. А я зла на всіх. Родичі кажуть, що якщо для мене вже так багато значить ідеальне весілля, то можна цю справу повторити. А у мене немає ні сил, ні бажання, ні грошей знову влаштовувати таке свято …

Деякі родичі тепер мене ще вважають змією … Але хіба я не мала право на хороше весілля? Гроші, на яке ми з чоловіком збирали протягом декількох місяців. Та й хто давав комусь право це весілля псувати.

Дуже шкодую, що не припинила спілкування з Іриною раніше.