«Ходиш в лахмітті»
Багато уваги в нашому суспільстві приділяється зовнішньому вигляду. Не дарма в народі кажуть: «Зустрічають по одягу …» і далі за текстом.
У гонитві за брендовими шмотками деякі люди ведуть себе вкрай нелогічно, віддаючи величезні гроші за цілком собі звичайні речі. Багато чого з дорогих елітних або просто брендових речей робляться дійсно якісними, але це все одно явно дешевше тих сум, за які вони продаються. Проблема в тому, що більшість цих речей виробляються в Китаї за безцінь, але лише віра людей в винятковість такого одягу змушує їх платити в десятки, а то і в сотні разів більше.
Всім нам відомі так звані Секонд-хенди. Для тих, хто не в курсі: в таких магазинах продаються брендові якісні речі, але, так би мовити, колишнього вживання. Я одягаюся саме там. Не те, щоб я женуся за брендами, просто там можна купити цілком собі якісний одяг за дуже низькою ціною, до того ж в сучасних реаліях потертості на одязі зараз сприймаються як щось модне.
Моя ж сестра, яка вкрай сильно відрізняється від мене характером, так не вважає. Вона одягається в модних магазинах нашого міста, віддаючи за звичайний жіночий галстук по чотириста гривень. Частенько такі покупки б’ють по її кишені, в іншому випадку я б і не стала про це говорити. Дуже часто я від неї чую підколи, мовляв «в лахмітті ходиш”, “не заразилася там ще грибком?”, “З якого бака … ой, магазину цю річ забрала?” і т.д. В цьому немає нічого образливого, насправді вона підколює по-доброму, як сестра улюблену сестру. Але я вичікувала і хотіла її підколоти так, щоб цей момент я згадувала все життя.
І такий момент мені підвернувся. Зовсім недавно собі знайшла дуже приємну оку сумку в секонді, яку одразу купила. Як не дивно, але те, що вона раніше використовувалася, можна було зрозуміти тільки заглянувши всередину, де була трохи порвана одна з перегородок. Ця неполадка була мною усунена в той же вечір, а витратила на сумку я всього смішних 150 гривень. На наступний день мені потрібно було йти на день народження до мами, куди повинна була прийти моя сестричка.
Коли я прийшла до мами додому і почала роззуватися, почула дзвінок у двері: прийшла моя сестра. Варто було їй зайти в квартиру, як тут же мені в очі кинулася її нова сумка, яка була точнісінько така сама, як і моя. А не впасти в очі сумка і не могла, так як вона їй розмахувала, здавалося, спеціально, щоб всі навколо помітили її нову покупку. До цього часу я свою поклала на тумбочку, де її не було видно.
Я тут же почала тішити самолюбство моєї сестри, задаючи їй питання типу: «А звідки така красива сумочка?», «А де такий магазин знаходиться?», «А скільки вона коштує?». Якщо відповіді на перші два питання мене не цікавили, то остання відповідь я прям жадала почути. Виявилося, що ціна відрізнялася майже в 11 разів! Її сумочка обійшлася їй аж в 1700!
Я раділа! Залишилося тільки їй показати моє придбання, що я і зробила. Вона тут же поцікавилася про ціну, а потім почала розглядати її в пошуках того, за що вчепитися, щоб виправдати таку низьку ціну. Але так і не знайшла за весь вечір жодного аргументу.