Хочу навчитись справлятись з проблемами самостійно, а не сидіти на шиї у свекрухи

Я завжди була фанатом своєї роботи та ставила її на перше місце в житті. Мій чоловік виявився таким самим трудоголіком. Через пів року наших відносин, ми просто розписались, оскільки обоє не бачили сенсу в весільних церемоніях та вважали витрати на організацію свята – викиданням грошей в смітник. Розписуватись ми прийшли обоє в ділових костюмах, а потім просто посиділи в піцерії з родичами.

Антону батьки на 18 років подарували квартиру. Ця простора двокімнатна квартира знаходилася в будинку, який стоїть навпроти будинку, де живуть свекри. З самого початку моя свекруха, Любов Вікторівна, мала ключі від цієї квартири. Вона часто приходила туди, коли Антон був на роботі, готувала їжу, робила прибирання, прала і прасувала.

Після нашого весілля Любов Вікторівна продовжила це робити, але доглядала вже за нами двома. Тільки тепер я зрозуміла, що зробила велику помилку допустивши іншу жінку, хоч і маму, у своє домашнє господарство.

Я працювала в фірмі, яка активно розвивалася, було багато цікавих проектів, в голові вирували ідеї, навіть вдома я продовжувала працювати, адже вдома є інтернет і ноутбук. Антон робив те саме. Ми приходили додому, їли готову вечерю, лягали в чисту постіль, вранці надягали свіжий одяг і йшли на роботу. Ми навіть не замислювалися про виконану його мамою роботу. Зараз мені не зручно за нашу егоїстичну поведінку, але з іншого боку, ми ніколи не просили Любов Вікторівну робити що-небудь для нас, вона приходила у квартиру тільки в нашу відсутність.

Я завагітніла, коли мені було дуже важко, то залишалася працювати вдома. Свекруха дуже мені допомогла в той час. А якщо чесно, часто мені було просто лінь займатися домашніми справами. Набагато цікавіше вирішувати робочі завдання.

З народженням дитини мало що змінилося, тільки у моєї свекрухи додалося ще більше справ. Вона купала, колихала, гуляла з нашим сином. Антон був дуже задоволений, син є, а ніхто його не напружує прогулянками і підгузниками. Ми сильно знахабніли. Якщо було б більше місця, то свекруха ночувала б у нас.

Я щиро дивуюся цій жінці, ні слова докору в нашу сторону. Але така безвідповідальна поведінка не пройшло без наслідків. Наша сім’я стала тріщати по швах. Те, що нас об’єднувало з чоловіком раніше, якось пішло, а нових спільних справ ми не придбали, все робила за нас його мама.

Я задумалася, що пора дорослішати та брати все у свої руки. Так, багато чого я не вміла, всьому треба вчитися, але здаватися я не звикла. Поговорила зі свекрухою і приступила до своїх обов’язків.

У перший же день «дорослого» життя у мене полиняла білизна в машинці і я спалила сорочку чоловіка праскою. Свекруха тільки похитала головою. Увечері я випровадила Антона гуляти на вулицю з дитиною, а через пів години вони повернулися. Чоловік не зміг заспокоїти малюка, прийшов весь нервовий і злий.

Прибігла свекруха, вона спостерігала за ними зі свого вікна. Дитина миттю заспокоївся в руках бабусі. Вночі відбулася така розмова:

– У матері все так добре виходить, а може ну цю самостійність лісом, було все так добре, – нив чоловік, якому не подобається міняти підгузки та годувати сина кашкою.

– Ні, що ми до старості нічому не навчимося, та й соромно мені вже за нас. Не здавайся.

Коли в черговий раз у мене щось згорає, линяє, не можу впоратися з дитиною, хочеться покликати Любов Вікторівну і вона прибіжить через дві хвилини. Але я стискаю зуби і йду вперед. Я буду хорошою господинею у своїй родині, а свою свекруху просто обожнюю і часто питаю в неї поради.