Хоч трохи пізно, але я все-таки провчила альфонса

Мене звати Марина. Одразу  після школи, я влаштувалась на роботу і навчалась заочно. Закінчивши навчання, я знайшла хорошу роботу, а через рік вийшла заміж. Чоловік почав багато пити і ми розлучилися.

Я сама виховувала дочку з двох років, оплатила її навчання в інституті. Дочка заміж вийшла, народилася дитина. Сиджу тепер і думаю, що пора вже жити, як я хочу, для себе, коханої.

Була на дні народження у подруги і там познайомилася з чоловіком. Він був тактовним, ввічливим, передбачав всі мої бажання, подарунки, квіти і я закохалася. Ми з Васею почали зустрічатися і я вирішила, що пора влаштовувати особисте життя. Запросила його жити до себе.

Він приїхав з однією сумкою. Спочатку все було добре, а потім почалося: на роботу влаштовуватися він не поспішав, а коли влаштувався, то першу зарплату практично взагалі не приніс, сказав, що борги віддавав. Через два місяці його звільнили і він остаточно сів мені на шию. Лежав цілими днями на дивані, вимагав смачної їжі, говорив, що я погана господиня і йому це все набридло. Він почав збирати валізу, я почала просити його, щоб він залишився. Тоді Вася заявив, що залишиться тільки тоді, коли я куплю йому дорогою смартфон.

У мене тоді ніби пелена з очей впала, я зібрала йому речі, віддала навіть ті, що я сама купувала, забрала ключі від квартири і машини і виставила за двері. Він сторопів від цього:  щойно я просила його залишитися, а тут буквально через 5 хвилин – сама його виставила.  Саме тоді я почула, яка я шалава і багато всякої гадості, якої він про мене казав.

Я покликала слюсаря, поміняла замки, одні ключі віддала дочці, про всяк випадок, другі віддала сусідці, теж на всякий випадок. Якось приходжу додому, а сусідка розповідає, що приходив мій колишній, хотів увійти в квартиру, а там замки поміняні, він пішов до сусідки за ключами, вона не дала, тоді він сказав, що прийде зі своїми друзями зі мною розбиратися.

Ввечері приїхав мій колишній зі своїми друзями, які почали нас начебто мирити. Вислухавши їх я сказала, що альфонс мені не потрібен і розповіла, як він жив весь цей час у мене, що ніде не працював, тільки лежав на дивані  і це вся його робота.

Хлопці від почутого дар мови втратили, один підійшов і врізав йому по обличчі і сказав: «Ти тварюка така, нас втягнув у неприємну історію, ти нам винен 5 тисяч доларів і у тебе два дні, щоб віддати борг». Мене це навіть не зачепило, вони встали і збиралися піти, я попросила їх, щоб вони його забрали з собою, мені він не потрібен.

Альфонсів я тепер відчуваю за версту. Ніколи і нікому не дозволяйте маніпулювати своїми почуттями.