Хоч першу невістку і не любила, але мій син все одно вчинив підло. Тепер не можу спокійно спілкуватись ні з ним, ні з його новою дружиною

Сама не можу вважатися взірцем моральності та чесноти, але зради ніколи на дух не переносила. І не важливо, у чому воно полягає. А мій син, на мою думку, саме зрадив свою першу дружину. Хоча вона мені й не подобалася, але все одно не заслужила, щоби з нею так чинили.

Мій син цілий рік жив на дві родини, відмовляючись від дружини відрядженнями та затримками за службовою потребою. А сам на боці завів жінку, яка від нього завагітніла.

Коли син вирішив одружитися вперше, я його вибір не схвалила. Наташа одразу здалася мені сварною та істеричною особливою. Це одразу впадало у вічі, але коли син вирішив повести її до РАЦСу, значить, його все влаштовувало в цій жінці.

Одружився він у двадцять п’ять років, уже не маленький хлопчик, своєю головою думав, сам і дружину собі вибирав. Тому я при всій своїй антипатії не лізла з повчаннями та порадами.

Жили молоді, як кішка із собакою. Місяць мир, потім посваряться. Ось що невістка вміла, то це роздмухувати скандали.

З прибиранням, приготуванням та іншими корисним талантами у Наташі не склалося, а от скандалила вона майстерно. Могла до білого жару довести будь-кого.

Я ще раділа, що вони не поспішають дітьми обзаводитися. Ну куди їм? Самі з собою розібратися не можуть, а тут ще дитина невинна буде у всій цій катавасії.

Про себе я хотіла, щоб вони розлучилися. Не було в них ладу в житті, нема чого й нерви один одному мотати, доки молоді ще переграти можна.   Але два роки вони у шлюбі прожили. А потім з’ясувалося, що син уже рік має іншу жінку, яка зараз від нього вагітна.

Як би я не ставилися до Наташі, але на неї боляче було дивитися. Ще б пак, їй же в душу плюнули, цілий рік роги наставляли.

Синові я на цю тему влаштувала прочуханку, чим його сильно здивувала. Він спитав, чого це я за його майже колишню дружину заступаюсь, якщо вона мені завжди кісткою поперек горла стояла.

– Мам, ти сама все бачила! Бачила, як ми жили! Мені треба було продовжувати це терпіти? – обурювався син.

Довелося пояснювати, що, по-перше, очі бачили, що руки хапали, він сам собі дружину знайшов, не я її привела. І по-друге, якщо йому дружина вже впоперек душі стояла, то можна було просто розлучитись, а потім уже шашні крутити.

Це було б правильно, але він повівся як слабак, який голову в пісок ховає. Вибрав нову жінку – вже знайди сил порозумітися зі старою, перш ніж міняти ліжко.

Син мене, мабуть, не зрозумів. Принаймні ніяких ознак розуміння в його очах я не побачила, на мій великий жаль.

З Наталкою він розлучився, одружився зі своєю вагітною пасією. Все хоче нас познайомити, а я і з ним спокійно спілкуватися не можу, що вже говорити про його дружину. Не розумію, як вона могла вийти заміж за чоловіка, в якого сама була рік у статусі коханки. Вона ж знала, що він одружений. Не боїться, що й сама якось опиниться за бортом?

Розумію, що там буде мій рідний онук чи онука, але все одно не можу змусити себе спілкуватися з сином та новою невісткою. Мені відверто гидливо, хоча чистоплюйкою себе ніколи не вважала. Просто ситуація дуже вже гидка вийшла.