Хлопець в пуховику обернувся … і Віктор втратив дар мови

– Чудес не буває, – подумав Віктор, приречено повертаючи ключ запалювання. Всередині щось глухо «гарчало», не подаючи ознак життя.

Мороз обіцяли під ранок, він думав, що зможе його перенести старенький Ніссан. Виявилося, на машину сподівайся, а сам не зівай. І можна тепер скільки завгодно лаяти себе останніми словами, – авто не заводиться.

Він дістав смартфон. – Ну, виручай, друже-інтернет, – посміхнувся водій і вийшов з машини.

На вулиці було мінус тридцять два. Пошук видав десятки служб по відігрівання автомобілів, – почав дзвонити всім підряд. Перші троє заламали ціну в півтори тисячі. – Ну, мужики, ви чогось зовсім знахабніли.

Ще за трьома номер не додзвонився, у двох все розписано до обіду, – мабуть таких як Віктор, які проспали мороз, – було в той день повно.

Нарешті, набравши ще один номер, почув рівні гудки. Відповів жіночий голос: – Слухаю вас.

– Це обігрів автомобілів?

– Так.

– Замовлення можете прийняти?

– Говоріть адресу.

Віктор продиктував.

– Двадцять хвилин почекаєте?

– Звичайно! – Він зрадів, що так швидко приїде допомога. – Скільки коштує?

– П’ятсот- шістсот  – в залежності від складності.

– Гаразд!

Повернувшись додому, встиг випити гарячого чаю і знову вийшов у двір. Там, біля його машини, вже припаркувалася дев’ятка. Хлопець в пуховику і накинутому капюшоні, стояв спиною до нього, дістаючи з машини теплову гармату.

– Спасибі, друже, що приїхав швидко, – Віктор підбіг, щоб допомогти, хлопець в пуховику повернувся … і Віктор втратив дар мови: перед ним стояла молода жінка. Світле волосся вибивалося з-під шапки, ніякої косметики, – навіть натяку на гламур не було. Щоки вже встигли розчервонітись.

– Відкривайте машину, – то чи попросила, то чи наказала вона йому.

– А де мужики? Хто відігрівати-то буде.

– Так я і зігрію? Або вас щось не влаштовує?

– Ну, так, не влаштовує, – взагалі-то це чоловіча робота.

– Так? Ви так вважаєте? Скажіть тоді, що ви як чоловік зробили, щоб підготувати автомобіль до зими? Свічки поміняли, акумулятор перевірили? Що ще зробили? А як щодо масла – давно міняли? – Жінка діловито відкрила капот його машини, продовжуючи екзаменувати Віктора.

Він хотів обуритися і викликати інших фахівців, але жінка була права. Водити він умів, непогано водив, але, що стосується внутрішнього вмісту, – він не був в цьому сильний.

– Взагалі-то кожному своє, – сказав він, – я, наприклад, археолог. -Визнаю, з технікою не в ладах. А ви, я бачу, прям автомобільна фея.

Вона усміхнулася.

Віктор став мовчки допомагати. Нарешті гармата заробила, передаючи тепло його замерзлому Ніссану.

Жінка перевірила свічки, – виявилися в порядку. Машина відігрілися теж на диво швидко, – видно ще не так сильно замерзла.

Віктор розрахувався з рятівницею, продовжуючи перебувати під враженням від жінки, яка вміє відігрівати автомобілі.

– І давно ви цим займаєтеся? – поцікавився він.

– З минулої зими, як батька втратила. Він всьому і навчив, в техніці відмінно розбирався. Життя змусило, тепер і я підробляю в морози.

Віктору стало ніяково за свою недовіру, захотілося, крім грошей, віддячити жінці. – Хочете, я вас чаєм пригощу або кави?

– Сьогодні не можу, заявок багато.

Вона сіла в машину і поїхала. А він стояв посеред двору і дивився за від’їжджаючою дев’яткою. Потім довго думав, чому він не запропонував пригостити її кавою в наступний раз, коли буде вільна. Йому запам’яталися її сірі очі,  волосся, яке вибилось з-під шапочки. – Цікаво, яка вона без зимового одягу, – в сукні?

Чомусь йому хотілося побачити її саме в сукні, – і він знову лаяв себе за те, що відпустив її так легко. І не розумів, чому ж вона його «зачепила». Може бути тим, що розбиралася в техніці краще його? А може все таки сірі очі винні?

Заспокоївся Віктор лише коли згадав, що ж він знає її номер телефону. – Ні, чудеса все-таки бувають, – подумав він, записуючи телефон незнайомки, відігрівшої його авто, і позначивши її як «автомобільна фея».