Гостинність до родичів, обернулась для мене проблемою

Є у мене двоюрідний брат з яким ми не бачилися років 10-15, тому, що він живе в іншій області. Відносини між нами були не дуже (він і його родина вважали, їм усі щось винні, та всім зобов’язані). Зустрічались з ним лиш декілька разів на похоронах родичів.

Коли я був на роботі, до мене подзвонила дружина:

– До нас гості приїхали. твій брат Іван з сім’єю.

Коли повернувся додому, Іван зустрів мене зі словами “Сергій, як давно не бачились, у мене справи в вашому місті, вирішили завітати в гості”.

Та добре, може дійсно сумував та змінився. Накрили з дружиною стіл. Він попросив пожити в нас декілька днів, тому, що оформляв спадщину, квартиру, що дісталася від матері його жінки. В день вони займались своїми справами, а ввечері, ми гуляли містом. Так пройшло чотири дні.

Коли я запитував, чи не потрібна допомога, адже у мене були знайомі в цій сфері, він відмовляв.

Також, мене збентежив один факт. Вони приїхали в гості не попередивши нас, говорили, як сумували за нами. Сказали, що  адресу дізнались в родичів. Також. коли ми ходили в магазин, вони намагались купувати речі моїм коштом.

Брат стверджував, що банківська картка не працює, а готівки при собі нема. Так тривало деякий час. Потім мені надоїло спонсорувати їхню сім’ю, про, що я й сказав. Брат  на мене образився, та переселився в готель. Гроші з’явились моментально.

А потім з’ясувалося, що вони не оформляли спадок, а продавали квартиру. Коли це зробили, повернулись до дому, та на зв’язок більше не виходили.

З того моменту пройшов рік. Родичка мені розповіла, Іван вкрай негативно висловлювався про мене, і про те, як вони мучилися живучи у нас. Я розлютився та сказав про нього все, що думаю, розповів як він мучився витрачаючи мої гроші.

Вирішив подзвонити йому. Зв’язатись так і не зміг. Не велика втрата, подумав я, але, неприємні відчуття залишились.