– Дивись, на сестрі сукня точнісінько як твоя, а ти говорила, що батьки дорого її купили, ексклюзив типу. Ціну цим собі набивала?

Оля перший раз заміж виходила в 1998-му році. Часи були важкими, на покупку її весільної сукні батьки буквально зібрали всі гроші: банкету шикарного може і не бути, але на фото наречена просто зобов’язана була виглядати надзвичайно.

– В салон поїхали, в Київ, – згадує Оля, – кілька штук переміряла і зняла без жалю, а це … Прямо закохалася – моє. Ручна робота, сказали, що ексклюзив.

– Дорогувато для нас, – сказала мама, – але нічого, аби ти була красива, весела і щаслива в цьому вбранні.

Жити молодята поїхали до батьків чоловіка Олі Івана. Вони жили в обласному центрі, хоча родом Ніна Іванівна була з маленького містечка, де виросла і сама Оля.

– Ми з Іваном і познайомилися в моєму рідному містечку, – згадує Оля, – у нього бабуся тут жила. А в Херсоні у його мами Ніни Іванівни була велика квартира. Три кімнати, правда, свекор ще й молодша сестра Вані.

– Що з сукнею робити будеш? – запитала невістку Ніна Іванівна, – Треба б продати, вона дорого коштує, що їй лежати даром.

– Не знаю ще, – сказала їй Оля, – хай полежить, а там видно буде.

Та й мама Олі говорила, що продавати весільну сукню, так само як і давати її комусь – погана прикмета, мовляв, долю, щастя своє віддаєш. Оля в прикмети не вірила, але продавати таку красу їй було шкода.

Через рік Оля з Іваном поїхали у відпустку в її рідне містечко. Розраховували пробути два тижні. А затрималися на 3: їх запросила на весілля двоюрідна сестра Івана. Оля з нареченою теж була знайома: вчилися в паралельних класах.

– Дивись, – звернув увагу дружини Іван, – на сестрі сукня точнісінько як твоя, а ти говорила, що батьки дорого її купили, ексклюзив типу. Ціну цим собі набивала?

– Так неприємно стало від такої зневаги, – згадує Оля, – та ще батьки чоловіка, які приїхали на весілля, теж підкололи на рахунок ціни та ексклюзивної ручної роботи.

До кінця вечора наречена наступила на поділ і порвала каблуком оборку, та ще й наречений впустив на сукню шматок шоколадного торта. Все це Оля запам’ятала тому що вже дуже наречена побивалася:

– Такі великі гроші за прокат сукні віддали, – ридала дівчина, – ексклюзив, ручна робота, як тепер його назад віддавати.

Наречену всі втішали та шкодували. Ще через місяць після того пам’ятного весілля в Олі попросила продати сукню колега на новій роботі, дівчина віднесла її не розгортаючи, прямо в коробці, де вона зберігалася.

– Гроші взяла пристойні, між іншим, – продовжує жінка, – а на наступний день колега при всіх мені сукню повернула, гроші зажадала назад і виставила мене в новому колективі мало не шахрайкою.

– За брудне лахміття гроші брати не соромно? – кинула вона звинувачення в обличчя Олі.

З жахом розгорнувши річ, Оля переконалася: поділ порваний і від шоколаду на видному місці величезну пляму.

– Скласти два і два було секундною справою, – каже Оля, – зателефонувала я тій самій нареченій. Так і є: тітка її, вона ж моя свекруха за величезні гроші сукню привезла. Нібито в прокаті взяла моднющу і дорогу. “Не переживай, – сказала Ніна Іванівна племінниці, забираючи після весілля зіпсовану річ, – я так впарювати вмію, ніхто на пляму й уваги не зверне. Правда, трохи доведеться мені доплатити, за клопоти.”

– Ну і що? – встав Іван на захист своєї мами, коли Оля ввечері спробувала з’ясувати, чому розпорядилися її річчю без її відома, та ще й не сказали, що сукна зіпсована, чим поставили дівчину в незручне становище, – вибуло від тебе чи що? Та ти б ще рік або більше не дивилася на неї навіть, а мама вигоду не упустить. Молодець, жити треба вміти, а не обдуриш – не проживеш.

У той же вечір Оля зібрала свої речі та повернулася до батьків.

– Нічого, – каже Оля, – моя друга сукня була набагато розкішніша і вона досі у нас з чоловіком дбайливо зберігається. Прикмети? Так до дідька прикмети, просто весільна сукня і допомогла мені зрозуміти в яку безпринципну і жадібну сімейку я вляпалася.

І дійсно, мало того, що обдурили Олю, взявши сукню без дозволу, так ще й нажилися на власній родичці, здерши за чужу річ вартість прокату з компенсацією. Найвірніша весільна прикмета: розгледіти нареченого і свою майбутню рідню. І тоді точно все налагодиться.