Дивлячись на свою свекруху, я зрозуміла, чому не треба все віддавати своїм діттям і жити тільки заради них. Все просто – діти виростять егоїстами. Розповідаю
Свекруха дуже незадоволена тим, як живе наша сім’я. Вона звикла найкраще своїм дітям віддавати, а сама жила за залишковим принципом. А ось у нас у сім’ї не так. Дитину ніхто не обділяє, але й на п’єдестал, де все до біля її ніг, теж ніхто не зводить. Я і побалувати себе можу, і чоловіка, і не бачу в цьому нічого страшного.
Вигуки свекрухи, що вона завжди найкращий шматок дітям віддавала, викликають лише обурення, як мінімум, у мене, тому що діти у свекрухи виросли егоїстами, і я чимало намучилася, поки перебудувала мислення чоловіка.
Ми з ним зустрічаємось ще з університету. Вже тоді було видно, що хлопчик звик, що все найкраще в житті має діставатися йому.
Він міг спокійно схопити всі цукерки. Не тому, що жадібний, а тому, що йому не спадало на думку, що треба з кимось поділитися. Мама завжди відмовлялася. Та й із братом він ніколи нічим не ділився.
У моїй сім’ї були зовсім інші порядки. Навіть одна цукерка буде ділитися на всіх, хай потроху, зате кожен спробує.
Тому я із жаром юної викладачки почала перевиховувати тоді ще свого майбутнього чоловіка. На момент нашого весілля, а це було через сім років, мені вдалося зробити з егоїста нормальну людину.
Звичайно, свою дитину я виховую в такому ж ключі, що треба ділитися, думати про близьких і не загрібати все під себе.
Чоловік мій підхід схвалює, а от свекруха ні. Вона жахається, коли бачить, що дитині за столом не дістається ласий шматочок.
У її світосприйнятті не вміщується той факт, що діти – це не пуп землі. Це маленькі люди, яких треба виховувати нормально. Тому коли вона приносить якийсь гостинець, а син біжить одразу його ділити на всіх, її просто перекошує від обурення.
Вона ж своїй улюбленій кровиночці несла, старалася, а тут усі інші ще пробуватимуть. Особливо її бісить, якщо він ділиться чимось із моєю сестрою, яка іноді теж заходить до нас у гості.
Мені вже не раз висловлювалося, що свекруха старається для онука, і не має на меті нагодувати всіх, але мені її пояснення по барабану.
Не хоче, щоб онук ділився з іншими? Нехай годує смачно його вдома, а що робити з гостинцями він вирішить сам.
– Я завжди найкращий шматок дітям віддавала, – лементує свекруха.
Ну і молодець. Тільки нічого хорошого у цьому немає. Виростила егоїстів, але якщо старшому синові пощастило, я йому вчасно попалася і перевиховала його, то молодшому щось ніяк не щастить.
Та й самій свекрусі не позаздриш. Молодший досі з нею живе, і не вважає за потрібне в чомусь себе обмежувати. Він звик жити за принципом, що все найкраще – йому і тільки йому, а мати живе за залишковим принципом.
Думок допомагати матері в дівера теж не виникає, тому що тоді на себе коханого не вистачить грошей і сил, а він так не звик.