– Дитині потрібна мама, а не чужі виховательки! – обурився чоловік, коли я поділилася планами записати сина до дитячого садка

Яка ж дивна логіка у мого чоловіка! Сам, значить, до ладу не цікавиться нашим сином і не прагне більше заробляти, а від мене вимагає, щоб я сиділа з ним як прив’язана і навіть не думала виходити на роботу.

Справа в тому, що мій чоловік Боря влаштував грандіозний скандал, коли я поділилася планами записати нашого Льошеньку в садок наступного року. Йому якраз виповниться три роки.

Я, після цього, зможу влаштуватися хоч на якусь роботу, щоб нашій сім’ї стало жити трохи легше, оскільки зарплати чоловіка вистачає впритик, і ми змушені багато в чому собі відмовляти. До того ж, мені набридло сидіти в чотирьох стінах.

Та й у Льоші буде повноцінна соціалізація. А заразом він підготується до школи. Однак чоловік уперся, що дитині ні до чого спілкування з виховательками, це – сторонні люди.

“Маленькій дитині потрібна мати, а не якісь виховалки. А ти тільки про свої хотілки і думаєш! Ах, бідненька, втомилася від рутини. Та що ж ти за мати така?!” .

Припустимо, мати з мене краща, ніж з Борі батько. Максимум, що він може зробити, то це пограти з Льошею хвилин десять у вихідні – і то, тільки якщо є настрій. І після цього Боря щось пред’являтиме?!

Щодо спілкування з однолітками, він стверджує, що нашому синові цілком вистачить дитячого майданчика. А щоб він потім не прохворів увесь перший клас, чоловік вважає, що треба займатися гартуванням. Та що чоловік розуміє у питаннях виховання та дитячого здоров’я?

А коли я стала наголошувати на тому, що завдяки моєму рішенню ми зможемо хоча б трохи видихнути у фінансовому плані, чоловік і зовсім звинуватив мене в меркантильності.

“Грошами мене дорікати надумала?! Я що, мало заробляю? І взагалі, максимум, куди тебе візьмуть – то це в прибиральниці чи касирки. Тому що нікому не потрібен працівник, який весь час тікатиме на лікарняні!”.

Я і без чоловіка усвідомлюю, що на нормальну роботу мене найближчим часом не візьмуть. Просто, після завершення навчання я пропрацювала лише півроку, потім несподівано завагітніла, після чого мене “попросили”.

В принципі, я готова мити підлогу або сидіти на касі, адже навіть за такого розкладу стане легше. Просто, мені вже набридло купувати по акції фрукти, овочі, крупи та курячі потрошки, які ще треба доводити до пуття, щоб вони були їстівними.

А одяг та взуття для дитини нам вічно віддають родичі та друзі. А самі ми одягаємось у секонд-хендах. Звичайно, по нам видно, що живемо ми зовсім небагато.

Однак Боря впевнений, що він чудово справляється з роллю здобувача, а отже, я маю займатися лише домом та дитиною. Хоча, як показує практика, здобувач із чоловіка “на трієчку”.

Він, як працював у своїй конторці на рядовій посаді з восьми до п’яти, так і працює. Нічого для підвищення не робить, та й підробіток не шукає, оскільки, розумієте, він і так стомлюється.

І начхати, що ми ледве зводимо кінці з кінцями. Чоловік вирішив, що я зажерлася, адже у нашому дитинстві всі жили ще гірше – і нічого, якось вижили. А я не хочу “якось”! Я мрію жити нормально, а не ходити в обносках і харчуватися лише акційними продуктами. І Льошеньці зовсім не бажаю напівзлиденного дитинства.

Тому дитячий садок у нашому випадку став би гарним виходом. Тим більше, я вже дізналася у мам із майданчика, що в наших районних садках працюють адекватні вихователі, які не підвищують голос на малюків. А вже про рукоприкладство і не йдеться.

Ось тільки Боря, чомусь, будь-що прагне зберегти патріархальний уклад у нашій сімʼї, де працює тільки чоловік, а дружина займається господарством.

Причому раніше я за ним подібних поглядів не помічала. Навпаки, колись він мене всіляко підтримував із навчанням та роботою. Напевно, не дарма кажуть, що чоловіки пізнаються у декреті.

І мій, зважаючи на все, провалив це випробування, раз уявив себе царем і Богом, хоча таким жодним чином не є. Ну, що за справи такі? Ми абияк виживаємо на не найбільшу зарплату чоловіка.

А він турбується лише про своє самолюбство, яке, мабуть, дуже серйозно постраждає, якщо я раптом теж почну заробляти – хай і трішки спочатку. Якби Боря справді був справжнім мужиком, як він любить себе позиціонувати, він би знайшов способи нормально забезпечити мене та сина, якщо вже йому так нехтує ідея його перебування в садку.

Хоча я, якщо чесно, розраховувала на підтримку чоловіка і те, що після мого виходу на роботу він нарешті почне брати участь у побутових справах – до декрету і з цим проблем не було.

Однак я помилилася – Борі цього нічого не треба. Він звик після роботи розвалюватися в кріслі і сидіти в телефоні, і змінювати своїх звичок не збирається, якщо судити з його настрою.