Дитячий день народження, який перетворився на базар

Мені 22 роки, я живу сама у власній квартирі, нещодавно отримала диплом і тільки два місяці, як влаштувалась на хорошу роботу. З батьками у мене чудові стосунки, вони мене завжди підтримують.

Моєму старшому брату не пощастило. Він вже три з половиною роки одружений. Свого часу його дівчина завагітніла і брат вирішив одружитись з нею. Яна мені ніколи не подобалась, вона була аж надто меркантильною, на щастя, ми бачились дуже рідко. Проте одну з наших зустрічей я не забудк ніколи.

Яна покликала мене їхньої дочки. Два місяці вона ніби знущалася з мене: це – даруй, це – не даруй. Чесне слово, кожен день і не по разу дзвонила. У підсумку, мені це набридло і я купила подарунок на свій смак. Метрова лялька, як мені здалося, чудовий подарунок на триріччя дівчинки. Та й не заробляю я стільки, щоб купувати будиночки за 3 тисячі.

День народження відзначали в кафе, з аніматором і купою гостей з дітьми. Ось тільки дитяче свято дуже нагадувало весілля: абсолютно все було направлено на збір грошей. Хочеш для дівчинки корону принцеси або крила феї? Плати! Хочеш для хлопчика маску або капелюх пірата? Плати! Продавалося абсолютно все: фото з іменинницею в фото-зоні – 50 грн, фото з аніматором – 30 грн, шматок торта – 30 грн, право вибрати собі місце за столом – 20 грн.

Між гостями ходили 2 подружки Яни. У них в руках були красиво оформлені банки з написом: «На придане». Вони обходили гостей і збирали добровільні пожертвування. Фіналом дитячого свята був аукціон: поцілунок іменинниці, її корона, коробка від торта, танець з мамою іменинниці, рукостискання з татом – за все пропонувалося торгуватися.

А ще були штрафи за дешевизну подарунка: якщо подарунок коштує менш ніж 750 грн, то з гостя брався штраф в розмірі 500 грн. Якщо підсумовувати, то якби це було весілля, то вона б окупилося.

Обурена фарсом, в який перетворили свято бідної дівчинки, я попросила брата дозволити мені сходити з племінницею в ​​парк на наступний день. Дівчинка вередувала і не хотіла фотографуватися з гостями. Їй навіть не дали шматок торта, який вона хотіла, тому що його продали якійсь жінці.

Брату було соромно за свою дружину і шкода свою дочку. Але його дружина, як танк – на її шляху краще не ставати. Тому ми, як годиться, відсиділи все «чудо-свято» від початку і до кінця вимушено посміхаючись. Яна почула про моє прохання на рахунок парку і тут же захотіла отримати з цього вигоду:

– Увага! А зараз головний лот цього вечора – прогулянка в парку з маленькою принцесою! Робіть Ваші ставки, пані та панове!

Але ніхто не виявив бажання витратитися в парку, попередньо за це ще й заплативши.

Втомлена, я повернулася додому. Я завжди знала, що Яна – дуже жадібна до грошей жінка, але навіть я не підозрювала, до якої міри. Дзвінок від Яни пролунав опівночі, коли я вже спала.

– З тебе 500 грн! – верещала вона в телефон. – Я на сайті знайшла ляльку, що ти подарувала. І коштує вона 690! Так що з тебе штраф 500 грн!

– Ти час бачила? – поцікавилася я. – Ти за день стільки грошей заробила, що вже про 500 грн могла б і забути. А так, якщо що, у мене є чек. На якому чорними по білому написана ціна ляльки: 785 грн.

– Я тобі не вірю! Чек привези, тоді поговоримо. А так – з тебе 500 грн! – заявила вона і кинула трубку.

З таким ставленням я передумала вести куди-небудь її дитину. Вона мене дуже образила цим дзвінком. Та й поводилася вона, на мою думку, на святі дочки дуже негарно.

Передчуваючи день байдикування, я вирішила замовити собі піцу і зовсім не вилазити з ліжка, насолоджуватися вихідним. Племінницю мені привезли о 10 ранку. Щаслива Яна радісно мені повідомила:

– Я поїхала за новим айфоном! З урахуванням вчора зібраного, мені вистачить! 500 грн тільки не вистачає, які ти винна. Тому, давай гроші й бери дитину. І щоб на всіх атракціонах вона побувала!

Вона простягла руку долонею вгору і вимогливо поворушивши пальцями. У мене відвисла щелепа – я ж зателефонувала брату і сказала, що парк скасовується. А тут, значить, мене в ролі няньки експлуатувати будуть, та ще й грошей купу в парку витратити пропонують? Я чмокнула дівчинку і сказала їй:

– Сонечко, сьогодні у тітки не вийде, іншим разом сходимо. А зараз вам з мамою пора додому. Я попросила Яну піти з моєї квартири й закрила за ними двері.

Чесне слово, я не розумію: як взагалі мій брат з нею живе?