Дитячі образи забути дуже важко

Всі ми були в школі і знаємо, наскільки внутрішня ситуація в класі впливає на нас. В простих школах завжди є діти з різними здібностями до навчання і з різних сімей. Завжди є багаті і бідні, стримані і нетерплячі.

В таку школу ходив і я  30 років тому. Наш клас був простим і не самим згуртованим, але ніхто нікого не ображав і не знущався. Проте все змінилося, коли в наш клас прийшов  новий хлопчик, Вася. Він приїхав з села до дідуся, тому що його батьки загинули в аварії. Дідусь як міг, виховував його, але, на жаль, розмір пенсії не дозволяв багато-чого купити.

У такій ситуації було б краще, щоб діти і батьки згуртувалися і допомогли бідному хлопчикові, але все сталося якраз навпаки. Всі об’єдналися проти нешасного Васі, хоча він був дуже скромний і сором’язливий. З цієї причини він не реагував на ці приниження. Він не міг нічим виділитися: у нього не було  нового одягу, та й красивим він не був, просто звичайний тихий бідний хлопчик. На початку, мені було за нього образливо і я встав на його захист, але тоді і з мене зробили ізгоя. Мої родичі також прагнули допомогти цій сім’ї, найчастіше одягом і взуттям, адже на дідову пенсію було вкрай складно одягнути дитину.

Швидко проходили шкільні роки, ми закінчили школу. І роз’їхалися в різні міста. Ми з Василем вступили в один університет, мріяли про те, як станемо хорошими юристами. Ми не пропускали пар, багато займалися, тому вчитися нам було зовсім нескладно. Мої батьки допомагали нам. Ми з Василем стали дуже близькими друзями, разом брали участь в спортивних змаганнях, бігали на побачення.

Закінчивши навчання, ми організували власну справу, яка приносила хороший прибуток.

Вася дуже змінився, тепер він – справжній чоловік, красень, улюбленець дівчат, хоча ту єдину і неповторну ще не зустрів. Зі шкільними знайомими я спілкуюся лише в соціальних мережах, та й то: просто привіталися і попрощалися. І ось одного разу я абсолютно несподівано отримую запрошення на зустріч випускників, на яку всі прийдуть. Ювілейна зустріч, 10 років.

Ми з Василем зібрався і приїхав. Шкільні роки давно минули, тому я хотів подивитися, як змінилися і на яку роботу влаштувалися наші однокласники.

Зустріч була дуже теплою, з нами привіталися, і мене попросили познайомити їх моїм другом. Але після того як я сказав, що це Вася, вони були в шоці, не впізнавши у ньому колишнього ізгоя. Стало дуже тихо, вони відчували жахливий сором за свої минулі вчинки, але найбільший задирака зміг себе перебороти і сказав: «Друже, вибач, ти сильно змінився». Дуже довго ми розмовляли на різні теми, але при цьому всі прагнули більше дізнатися про Василя, про те, як він зумів настільки сильно змінитися, як став крутіший за них і духовно, і матеріально.

А це вийшло у Васі завдяки допомозі моїх батьків, які мене виховували як треба, і не допустили того, щоб життя хлопчика пішло в поганому напрямку.

Виховуйте своїх дітей теж так, адже потрібно дивитися не тільки на гроші і красу, а в першу чергу на поведінку людини і її характер.