Дядя Коля так обрадувався, адже його начальник запросив на весілля своєї доньки! Тільки дядя Коля так і не зміг відпочити на святі

На багате весілля запросили родича, дядька Колю. Справа була у селі. І це було великодушне та приємне запрошення. Адже дядько Коля був простим шофером, водієм працював у батька нареченої. А батько нареченої був багатий; два магазини, свиноферма та птахоферма. І ще багато всього. Багата була людина. І весілля багате.

Дядько Коля – сьома вода на киселі, троюрідний дядько. А ось покликали! Він вбрався. Костюм одягнув, що у шафі висів двадцять років. Білу сорочку та краватку.

Поголився, одеколоном набризкався. Купив подарунок – чайник. Дорогий електричний чайник. Сів у свою стареньку машину і поїхав на другий кінець села, на весілля.

І йому зраділи! Навіть нарікали, що зачекалися. Їдь, дядя Коля, до магазину. Треба дещо привезти. Декілька ящиків! Дядько поїхав і завантажив ящики з напоями до машини. Привіз і розвантажив.

Потім столи розставляли і стільці, каструлі носили й страви. Він носив. Потім знову до магазину довелося їхати та вантажити продукти. В інший. Потім заїхати за ріднею до одного, другого, третього будинку.

Потім ще відвезти-привезти. Потім за музикантами їхати. Потім ще носити смачні страви на столи. Потім за стільцями їхати – не вистачило.

Він їздив та носив. Грузив та розвантажував. Покірний працьовитий сивий дядько Коля. Вже весілля почалося. Смачно пахло. Музика грала. Але справ багато знайшлося! Спека стояла.

Він сів у куточку на кухні. Втомився дуже. Чаю хотів попити, але в кого попросиш? Усі зайняті, весілля ж. Усі їдять та п’ють, кричать «гірко!».

Коли згадали про дядька Колю, щоб він допоміг з посудом, та ще в магазин з’їздив, навіть розсердилися. Де він? Потім знайшли. Він на кухні сидів у куточку. Неживий. Серце не витримало. Сидить у костюмі, при краватці, ошатний такий… Чекав на свято, та не дочекався.

Так і не спробував частування. Ні шматочка. І чаю не випив. Ні ковтка. Сходив на весілля, називається. Ще й настрій усім зіпсував – так потім говорили…

Іноді так і звуть кудись, щоб на вас їздити. Не треба тішитись і костюм одягати. Рабам костюми не покладено. Відразу запитайте, яку роботу треба виконати та оцініть свої можливості. Важкості носити, консультувати, співати, веселити публіку чи ще щось треба?

І до себе на свято так не кличте. Свято – воно для всіх. А для обслуговування найміть когось за гроші. Офіціанта, вантажника або тамаду. Це буде чесно. І гіркого осаду не залишиться ні в кого.