Дуже вдало проводив дівчину додому
Нещодавно проводив Катю додому. Дивлюся, біля газону валяється кимось забутий гайковий ключ. Ну я його швиденько в кишеню і засунув – чого таке добро буде пропадати? А так може стане в нагоді …
Посидів у Каті, чай попили і відправився я додому. Погода хороша, ліхтарі світять, пташки співають … Тут мою увагу привернула іномарка вишневого кольору. Під її капотом «чаклували» двоє мужиків в дорогих костюмах.
У одного з них нерви вже не витримали. Він чортихнувся і, діставши сигарети, відійшов в сторону. Відразу видно, що хлопці не місцеві.
-Доброго вечора! – звернувся до мене чоловік, – Ви випадково не знаєте, чи є поблизу магазин з інструментами? Ось наша ластівка показує характер, а нас ще чекає довгий шлях …
Я похитав головою:
– Та немає у нас, хлопці, таких магазинів. Та ще й в такий час. А що вам точно потрібно?
– Ключ на 22! – відповів мені другий чоловік, який продовжував копирсатися в капоті.
– Хм .. – здивувався я і поліз в кишеню. Ключ, який я знайшов, при детальному огляді виявився саме таким, який був потрібен хлопцям.
– Тримайте! – простягнув я свою знахідку. Очі у чоловіка полізли на лоб. Він віддав ключ своєму другові, той в моменті відремонтував іномарку.
– Брат, скільки з нас? – запитали навперебій хлопці.
– Це просто подарунок! – посміхнувся я.
– А де у вас тут шампанське продається? – запитав той, який відремонтував машину.
– Ось тут за рогом. – вказав я рукою. – Але якщо ви мені, то нічого не потрібно. Це просто так! Я цей ключ взагалі знайшов годину назад …
Хлопець мене не послухався і в мить приніс мені пляшку ігристого напою і коробку дорогих цукерок.
– Це тобі просто так! За добро! – посміхнувся він і, помахавши рукою, сів за кермо.
Робіть добрі вчинки! Вони завжди повертаються!