Дуже вдало проводив дівчину додому

Нещодавно проводив Катю додому. Дивлюся, біля газону валяється кимось забутий гайковий ключ. Ну я його  швиденько в кишеню і засунув – чого таке добро буде пропадати? А так може стане в нагоді …

Посидів у Каті, чай попили і відправився я  додому.  Погода хороша,  ліхтарі світять,  пташки співають … Тут мою увагу привернула іномарка вишневого кольору. Під її капотом «чаклували» двоє мужиків в дорогих костюмах.

У одного з них нерви вже не витримали. Він чортихнувся і, діставши сигарети, відійшов в сторону. Відразу видно, що хлопці не місцеві.

-Доброго вечора! – звернувся до мене чоловік, – Ви випадково не знаєте, чи є поблизу магазин з інструментами? Ось наша ластівка показує характер, а нас ще чекає довгий шлях …

Я похитав головою:

– Та немає у нас, хлопці, таких магазинів. Та ще й в такий час. А що вам точно потрібно?

– Ключ на 22! – відповів мені другий чоловік, який продовжував копирсатися в капоті.

– Хм .. – здивувався я і поліз в кишеню. Ключ, який я знайшов, при детальному огляді виявився саме таким, який був потрібен хлопцям.

– Тримайте! – простягнув я свою знахідку. Очі у чоловіка полізли на лоб. Він віддав ключ своєму другові, той в моменті відремонтував іномарку.

– Брат, скільки з нас? – запитали навперебій хлопці.

– Це просто подарунок! – посміхнувся я.

– А де у вас тут шампанське продається? – запитав той, який відремонтував машину.

– Ось тут за рогом. – вказав я рукою. – Але якщо ви мені, то нічого не потрібно. Це просто так! Я цей ключ взагалі знайшов годину назад …

Хлопець мене не послухався і в мить приніс мені пляшку ігристого напою і коробку дорогих цукерок.

– Це тобі просто так! За добро! – посміхнувся він і, помахавши рукою, сів за кермо.

Робіть добрі вчинки! Вони завжди повертаються!