Думав, що колишній однокласник нічого не зможе досягти, але…

17 років тому, коли ще навчався в школі, був у мене один друг і однокласник. Він не ідеальний, але спілкувалися ми досить таки добре. Єдиною перешкодою для статусу «Найкращий друг» виявилися його хвастощі.

Річ у тім, що він постійно повторював, що стане успішним, буде мати свій будинок, мінімум два поверхи, хорошу машину і красуню дружину. Сам він з бідної сім’ї, тому хороших стартових можливостей у нього для цього не було.

Школа закінчилася, всі роз’їхалися хто куди. Я одружився, з’явилися діти, платимо з дружиною іпотеку. Що трапилося з другом, я не знав.

На день народження дружини вирішив подарувати їй шубу, яку вона дуже хотіла вже давно. Не найдорожча, але й збирати мені на неї довелося трохи більше року. Настав день Х, йдемо в магазин шуб. Зайшли у великий магазин, а там я з подивом виявив за касою свого шкільного приятеля.

Привіталися, він нас добре обслужив, купили шубу. Ох, як я був задоволений, що найголовніший мрійник і хвастун в школі працює тепер звичайним продавцем. Радий був від того, що життя у нього не вийшла таким, яким він собі й всім нам малював.

Розчарування мене спіткало досить швидко. Через пару днів я дізнаюся, що він не просто продавець в цьому магазині, він є його власником. За касою сидів тому, що його продавець була у відгулі. Також у нього і будинок двоповерховий, і машини за кілька мільйонів кожна, тільки дружина поки не з’явилася.

Сиджу тепер і думаю, карма це чи ні. Цікаво, як він зміг себе мотивувати на такі досягнення.