Дружина стала колишньою після одного нерозумного питання

Мама виховувала мене сама, вона працювала на кількох роботах, щоб у мене було все. Я їздив у табори, у мене був гарний одяг та взуття, я відвідував гуртки, які мені подобалися.

Оцінив я це, звісно, ​​не відразу, але з підліткового віку намагався стати для мами опорою. Вона чудова людина. Жодного разу я від неї не чув докору, завжди отримував підтримку і знав, що мене люблять.

Вона справді все зробила для мене. Це найближча мені людина. Ближче, мабуть, будуть лише мої діти. Але поки що їх немає – на першому місці мама.

Мама ніколи не намагалася мною маніпулювати, не вважала, що я чимось тепер зобов’язаний, завжди намагалася мене зайвий раз не турбувати.

Коли я знайшов собі постійну дівчину, її мама прийняла, як рідну. Жодних ревнощів, заздрощів і спроб утримати мене поруч із собою. Навіть коли у нас із дружиною були якісь розбіжності, вона вставала на її бік, дохідливо пояснюючи, чому я не правий, як варто було вчинити, щоб уникнути конфліктів.

Зараз я нормально заробляю, тому змусив маму нарешті кинути роботу, щоб вона могла насолоджуватися життям. Молодість я їй повернути не можу, але зробити її старість щасливою намагаюся щосили.

Дружина була в курсі моєї сімейної історії та мого ставлення до мами. І я не раз їй казав, що мама для мене дуже важлива, тому якщо вони не порозуміються, то буде розлучення. Але я переживав даремно, дружина з мамою ладнали, добре спілкувалися і не намагалися тягнути мене в різні боки. Однак потім дружину перестало влаштовувати моє ставлення до мами.

Безпосередньо вона претензій не висловлювала, все натяками, але сенс був зрозумілий. Її не влаштовувало, що я витрачаю на маму пристойну кількість грошей.

– Задумалася про дитину, але сумніви щодо декрету. Я заробляти не зможу, повисну у тебе на шиї, виходить, а ти ще мамі допомагаєш.

Начебто і без наїзду, але сенс зрозумілий. Хоча заробляю я нормально, сім’ю свою я прогодувати точно зможу. А не вистачатиме – знайду підробіток.

І таких натяків ставало дедалі більше, що мене починало напружувати. Прямого невдоволення немає, але постійне напруження було.

Нещодавно дружина святкувала день народження, сиділа з друзями в ресторані, і тут подзвонила мама, сказала, що їй щось погано, просила приїхати.

Оскільки мама, на моїй пам’яті, дзвонить мені з такими словами вдруге в житті, я одразу сказав дружині, що їду, сказав причину і поїхав.

У мами був високий тиск, я знайшов таблетки і сам викликав швидку. Дочекався доки вони приїдуть, зроблять укол, зачекав, доки мамі стане краще, тільки після цього поїхав додому. А там на мене чекала незадоволена дружина. Вона ще й напідпитку була, що не дивно, з ресторану ж. Дулася-дулася, потім бачить, що я не реагую, почала сама виводити на розмову.

Типу, я її одну кинув у такий день, та ще й при наших друзів, це негарно, вона дуже на мене образилася. Я ще раз пояснив, що зателефонувала мама.

– А вона сама собі швидку викликати не могла? Тобі мама важливіша за мене?

Я після цього питання просто замовк і більше не розмовляв із нею. Чекав, що вранці до дружини дійде, що вона сказала. Але не дійшло. Вона ходила і дулася на мене. Я тільки спитав, чи пам’ятає вона нашу вчорашню розмову вдома, отримав ствердну відповідь, уточнив, чи не хоче вона щось сказати, вона сказала ні.

Я наступного дня подав на розлучення. Тому що мені явно не по дорозі з цією дамою, яка через кілька років шлюбу так і не зрозуміла, що зараз моя мама – найважливіше для мене.

Сповістив дружину, що подав документи на розлучення, попросив за тиждень звільнити квартиру та переїхав тимчасово до мами. Сенсу перебувати поряд з тією жінкою я вже не бачив.

Мама, звичайно, засмутилася, навіть намагалася себе звинувачувати, але я її заспокоїв, що вона тут ні до чого. Просто у нас із моєю колишньою дружиною різні погляди на життя.