Дружина на дух не переносить моїх родичів, тому залишила мене одного приймати їх у гостях

Дружина ненавидить моїх родичів. А що — ми люди прості, без жодної манірності і якихось забобонів. І якщо гуляти — то на всю котушку! І ось саме це дружину і напружує. А тут у мене черговий день народження намітився. Я говорю дружині:

— Катя, мої батьки збираються приїхати, мій ювілей відзначати.

– Та ти що, – обурилася дружина, – сорок років не відзначають!

— От і я їм так сказав, але мама слухати нічого не хоче, — відповів я. — Сказала, що приїдуть, та й усе тут!

— Ну гаразд, — сказала Катя, — тільки я пальця об палець не вдарю! Ти знаєш, як я люблю твоїх родичів. Заваляться галасливим натовпом, перевернуть весь будинок догори дном, а потім розгрібай за ними!

– Е-е, ти легше, – образився я, – це мої батьки.

– От і приймай їх сам! А я взагалі цього дня з дому піду — із подругами зустрінусь. Повернуся не раніше одинадцятої вечора, а ти до цього часу щоб усе впорядкував! – заявила дружина.

А що тут зробиш – ось така дружина мені дісталася. Як скаже так і буде! І хоча мені теж не особливо хотілося пишне святкування каламутити, але ж мамі не відмовиш.

Спочатку вирішили, що відзначатимемо мій день народження на дачі, благо вона у нас недалеко. Шашликів насмажимо, на природі посидимо, там і місця більше — буде де всім розгулятися. Але напередодні передали прогноз погоди, що очікується похолодання та дощ із грозою. Мені зателефонувала мама.

— Ти бачив прогноз погоди? – з ходу заявила вона. — На дачу ми не поїдемо — під дощем мокнути і від холоду зубами стукати. Ми приїдемо до вас додому!

Робити нічого, довелося готуватися приймати гостей удома. Дружина, як і обіцяла, рано пішла.

А я швиденько накидав меню, зганяв у магазин, накупив різних готових салатів, щоб якнайшвидше стіл накрити. З гарячим вирішив не морочитися — часу не було.

І ось, у призначену годину заявився натовп моїх обожнюваних родичів: мама з татом, його двоюрідний брати, сестра моя з чоловіком і двома пацанами-шибениками, та ще й бабусю прихопили, яка вже практично з розуму вижила.

— Мамо, а бабусю навіщо взяли? – запитав я. — Їй тут з нами нецікаво буде.

— Ну, не залишати ж її одну? — була відповідь. – Вона у своєму стані і будинок спалити може!

Ну, що тут заперечиш? Зрозумів я тільки, що й тут за бабулею око та око потрібне. Вона тільки на вигляд тиха, а так щось учудити може.

Ну ось, розсілися ми всі за столом. Тато, як завжди, анекдоти цькувати почав, які всі вже сто разів чули. Але довелося сміятися, щоб літню людину не образити.

— А чого це гарячого нема? – обурилася мама. — Хіба ж так гостей приймають?!

Я нічого не встиг відповісти, бо сестра проголосила:

— А тепер танці!

І пустилася в дикий танець зі своїм чоловіком — трохи меблі мені всі не поламали! А племінники під шумок вирішили нашкодити – стали сірники на балконі палити. І де тільки вони їх узяли? Ледве витулив їх звідти пригрозивши, що не візьму на рибалку, як обіцяв.

А потім виявилось, що міцненьке закінчилося. Це дядько його більшу частину випив. Довелося бігти в магазин, скріпивши серце залишивши натовп, який розбушувався в моєму будинку. Благо, за моєї відсутності нічого особливо страшного не трапилося.

Лише бабусю кудись у під’їзд понесло. Вона раптом згадала, що раніше тут жила і вирішила сусідок відвідати. А коли виходила, то не зачинила двері й випустила кота. Довелося нам із племінниками по всьому під’їзду бігати — ловити його. Добре, що ніхто не додумався двері на вулицю відчинити, а то б так і втратили котеня. Але обійшлося.

А потім уже ввечері мамі закортіло пісні співати. А голос у неї голосний, але неприємний. А тут ще й тато з братом басами підтягують, і сестра вия. Загалом, почали до нас сусіди стукати.

— Пізно вже припиняйте свою какофонію! — обурювалися вони.

— До одинадцятої вечора маємо повне право, — відповів я і видворив їх.

А сам про себе думаю: коли вже ця одинадцята вечора настане, щоб рідня нарешті пішла?!

Ну, ось вони нарешті почали збиратися. І що найцікавіше, ніхто навіть не поцікавився, а де ж моя кохана дружина? Чому я приймаю один гостей? А дружина з’явилася, як і обіцяла, об одинадцятій годині вечора. І з ходу почала обурюватись:

— А чого так накурено? Я не дозволяла кyрити в будинку!

— А чому кіт під ванною ховається — знову діти його діставали?

— А хто розбив вазу?

— І взагалі, чому ти не прибрався після своїх родичів? Я що, в такому бардаку має спати?

— Знаєш що, кохана, — обурився я, — їх тут було стільки, що за всіма не встежиш! І взагалі, ми ж клялися на весіллі — і в горі, і в радості… А ти мене на амбразури кинула! Давай хоч зараз, допоможи забратися.

– І не подумаю! – відповіла дружина, прийняла душ і спати завалилася.

А я ще півночі посуд мив, відмивав стіл і підлогу. Ну що вдієш — ось така дружина мені дісталася. І такі родичі.