Друг одружується вчетверте. Набридло вже купу грошей на вітер викидати з цими щорічними весіллями

Моїм близьким друзям вже понад тридцять п’ять років. Усі вдало одружувалися, народжували дітей. Та й я не залишився осторонь, теж щасливий зі своєю дружиною та доньками.

Цю картину псує лише Андрій, який одружується мало не щороку. Як друг, він мужик нормальний. Як коханець, звичайно, не знаю, але людина вона хороша.

Цього року Андрій одружується вже вчетверте. Ми з хлопцями думаємо, як пом’якше сказати йому про те, що нам це набридло.

Ну, чесно, майже щороку одне й те саме: весілля, подарунки, костюми, витрачені гроші. А за рік трагічне розлучення. І знову Андрій самотній. Привіт депресія. Нас, друзів, це сильно вимотує та засмучує.

Перше весілля друга було неймовірно красивим і романтичним, навіть моя дружина була в захваті від такого торжества. І ми, всі його друзі, дуже раділи за чоловіка.

Думали, що Андрій зустрів справжнє кохання. Але через рік відбулося його перше розлучення. Як виявилося, нова дружина була не готова до сімейного життя. Вона хотіла свободи та подорожей, казала, що сильно поквапилась із заміжжям.

Вдруге Андрій одружився з колегою. Запевняв нас, що цього разу справді знайшов свою другу половинку. Ми підтримали молодят, навіть купили в подарунок дорогий набір посуду.

І що? За рік знову розлучення! На цей раз з’ясувалося, що дружина виявилася невірною нашому другу і зраджувала йому з начальником. Андрій тоді не тільки дружину, а й роботу втратив, бо одразу вирішив звільнитися.

Ну, як кажуть, Бог любить трійцю. Третє весілля друг зіграв у Таїланді на пляжі! Ми думали, можливо, зміна обстановки допоможе. Але ні, за рік знову розлучення. Виявилось, що його дружина просто хотіла жити за кордоном, а не з нашим Андрієм.

Тепер планується четверте весілля, з цього приводу друг зібрав нас у барі.

– Ну що, я вас запрошую на моє свято! Готуйте подарунки, прасуйте краватки! – посміхаючись, сказав Андрій.

– Слухай, може цього разу ми скинемось тобі на річний абонемент до психолога у вигляді презенту? – запропонував Саня.

Зізнаюся, збоку це прозвучало дуже грубо.

– Ти на що натякаєш? По-твоєму, я божевільний? Ти ж чудово знаєш, як я ставлюся до цих мозкоправ! У мене все гаразд з головою! – Андрія явно розлютила таку пропозицію.

– Непомітно, – тихо відповів я, не бажаючи, щоб друг почув.

– Та скільки можна, справді?! От скажи нам, скільки ви вже разом із новою дівчиною? – не витримав Діма.

– Ну, місяць. І що ти мені хочеш сказати? Головне, що я її люблю! – заперечив Андрій.

– Чи обов’язково відразу грати весілля? Може хоч зустрінетесь рік для більшої впевненості? – запропонував Саня.

– А чого ж чекати, ще й цілий рік? І так все зрозуміло, – Андрію безперечно не сподобався тон друга.

– Якщо чесно, то нам уже просто набридло щороку святкувати твоє весілля, витрачатися на подарунки, а потім відкачувати тебе після розлучення. Подумай сам, жоден твій шлюб не протримався і двох років, – Сашко ще раз спробував переконати друга в абсурдності четвертого шлюбу.

– Пфф! Якщо не хочете, то можете і не приходити, але це запам’ятаю! Я що, винен у тому, що раніше мені не щастило у стосунках. Нині все інакше! – Андрій явно розлютився.

– Особисто для мене – це останнє весілля, на якому, я буду присутнім! Скільки хочеш потім ображайся! – різко сказав Сашко і вийшов із бару.

Зрозуміло, що сьогодні він більше не повернеться.

Ми ще посиділи від сили хвилин тридцять. Спробували поговорити з Андрієм пом’якше, намагалися переконати, що з весіллям поспішати зовсім необов’язково. Але він не хотів нас слухати, його злість змінилася мовчазною образою.

Сказавши пару добрих слів, ми з Дімою залишили друга одного. Може він ще раз обміркує цю явно зайву урочистість, зважить усі за і проти.

Особисто я вважаю, що Андрію і справді час поставитися до вибору своєї обраниці уважніше. Хочеться йому допомогти, але не знаю, як на нього вплинути. Жаль мужика…