Довела до сліз ні в чому не винну дитину 

Їхати на відпочинок з дитиною – це ще та розвага. Саме тому ми сина літом возили до мами на дачу, а на море поїхали тільки цього року, коли йому виповнилось шість років. Цього року ми з чоловіком взяли відпустки одночасно і поїхали відпочити на Чорне море.

У готелі, де ми поселилися, було дуже багато сімей з дітьми різного віку, навіть з немовлятами проїхали (на щастя вони жили не в сусідньому номері). Звісно, що не всі діти спокійно себе ведуть, а тому батьки як можуть заспокоюють своїх малюків: хтось приносить з собою машинки, хтось відволікає дітей планшетом з мультиками.

Одного ранку стався інцидент, який я ніколи не забуду.  Неподалік від нас за сусідніми столами розташувалися дві сім’ї з хлопчиками приблизно одного віку. Один хлопчик спокійно сидів і їв свій сніданок, а хлопчик з іншої сім’ї ніяк не хотів заспокоюватися, кидався іграшками, якими батьки намагалися його відволікати.

І тут мама примхливого хлопчика зробила дуже дивну річ: вона простягнула одну з іграшок хлопчиську за сусіднім столом і, звертаючись до свого сина, сказала: «Ось, дивись, я віддаю твою іграшку іншому хлопчикові». Ясна річ, що вона не збиралася віддавати іграшку, просто вирішила налякати свого сина. Але хіба інший хлопчик, якій спокійно снідав, розумів це?

Він побачив, що йому дають іграшку, простягнув руки, щоб її взяти, але матуся примхливого хлопчика швидко заховала іграшку. Що тут почалося! Малюк, який спокійно снідав і нікого не чіпав, залився сльозами. Ще б пак: протягнули іграшку і тут же відібрали! Перший примхливий хлопчик почав кричати ще сильніше.

Загалом, матуся не тільки свого сина не змогла заспокоїти, але і чужу дитину до сліз довела. Я, звісно, розумію, що коли треба дитини вгамувати, то всі засоби хороші. Але не до такої ж міри.

Головою теж треба трішечки думати. Хоч іноді.