Домовилися з чоловіком, що в декрет іде він, але за місяць чоловік передумав – його друзі засміяли

Думала, що одружена з дорослим розумним чоловіком, а виявилося, що за підлітком із комплексами. Він готовий підставити мене на роботі, порушити нашу домовленість, бо його засміяли друзі за те, що пішов у декрет.

У нас з чоловіком питання дітей стояло дуже гостро. Він хотів якнайшвидше і швидше, а в мріях було зайняти крісло начальниці. Я йшла до цього ще до весілля. І вже була на фінішній прямій, коли чоловік вирішив рубати з плеча – або народжуєш, або розлучаємося. Ну ми й почали шукати компроміс, який влаштує всіх.

Я запропонувала чоловікові, який так шалено хотів дітей, самому піти в декрет. Заробляємо ми однаково, а якщо я отримаю крісло начальника, то й зарплата в мене буде вищою.

Чоловік ніяких кар’єрних перспектив не мав, тому він визнав, що мій план кращим, і погодився, що дітей йому хочеться більше, ніж мені.

На тому й вирішили. Я на роботі попередила всіх, що піду в декрет на пару місяців, а потім знову повернуся в дію, тому на моє місце навіть не шукали нікого, розкидавши обов’язки на інших співробітників.

У декрет перед пологами я не йшла, працювала до останнього, а в самому декреті просиділа навіть трохи менше двох місяців. Встигла абияк прийти до тями і знову рвонула на роботу.

Чоловік, як ми й домовлялися, вийшов у декрет та взяв турботи про дитину на себе. З прибиранням та приготуванням розібралися полюбовно – у кого буде більше часу.

Півроку схема працювала ідеально. Дитина була на чоловікові в основному, я добралася до крісла заступника, вже потирала ручки на місце начальника, який збирався переводитися.

І тут чоловік мені заявляє, що я маю піти в декрет, а він знову піде на роботу. Цього я точно не очікувала, особливо коли мета була так близько. Але чоловік був непохитний. Заявив, що більше не сидітиме в декреті, бо це завжди було жіночим обов’язком.

Я почала копатися в причинах такої різкої зміни поведінки, допитувати чоловіка, зрештою він зізнався, що втомився терпіти глузування друзів.

Виявляється, його друзі засміюють з того часу, як він став сидіти з дитиною. Я завжди знала, що друзі у чоловіка недалекі, а тут вже навіть виправдання їх примітивної поведінки не знайти. Як і поведінки чоловіка, до речі.

Він, бачите, втомився терпіти глузування, і взагалі, він же мужик, йому належить добувати мамонта. Тільки ось у мене мамонти видобуваються товстіші, ніж у нього, а якщо отримаю заповітне місце начальника, то мамонти стануть ще більшими.

Але все це чоловіка не переконує. Дав мені тиждень, щоб вирішити всі проблеми, а потім він вийде на роботу. Але я не збираюсь у декрет.

Якщо чоловік вирішив, що його дитячі комплекси та кепкування тупих друзів важливіші, то значить, я обрала не того чоловіка. Тож буде розлучення.

Вже на няню я своїй дитині зароблю. Так, буде складніше, але жити з мужиком, який так ведеться на тупі глузування друзів-невдах, я не збираюся.

Він знав, як для мене важливо не прогаяти цю посаду, ми все обговорили, і це він терміново хотів дітей, я б ще років п’ять спокійно почекала, вік дозволяє.