– Дочці віднесу. Тобі вже не потрібно: ти вийшла заміж, – здивувала мене свекруха і вирішила забрати мою косметичку. І тепер мені здається, що, мабуть, сім’я чоловіка мені зробить ще не один сюрприз, і навряд чи вони будуть із приємних

Заміжня я без року тиждень, як кажуть, всього пару місяців тому ми з чоловіком розписалися. Раніше в мене не було жодних непорозумінь з його сім’єю, але відчуваю, що скоро почнуться. Точніше вже почалися.

Я не розумію, чому після заміжжя життя жінки має змінюватися. Воно змінюється вже тоді, коли ти вступаєш із людиною у серйозні стосунки. У тебе змінюється ритм життя, з’являються додаткові обов’язки, ти маєш враховувати у своїх планах людину, з якою живеш.

Це, в моєму розумінні, і є притирання, коли двоє людей вчаться жити однією сім’єю, і там штамп у паспорті ролі не грає, за великим рахунком.

Ми із чоловіком до весілля прожили разом три роки. Вивчили побутові звички одне одного, почали розуміти, як вибудовувати стосунки, навчилися домовлятися.

Чоловік ніколи не прагнув мене у чомусь обмежувати. Я і у стосунках продовжила фарбуватися, доглядати себе, носити те, що подобається, зустрічатися з подругами.

Мене не намагалися загнати під плінтус. Я чоловіка теж не намагалася тримати у сталевому захопленні ревнощів та контролю. Навіщо? Ми або нормально житимемо і довірятимемо один одному, або треба вже розходитися і не морочити один одному голову.

З батьками чоловіка у мене все складалося спокійно. Мені не робили зауважень за вигляд, не намагалися ліпити з мене зразкову дружину, не капали на мозок.

Цього я боялася, бо мама розповідала всяких історій, як над нею знyщалаcя перша свекруха. Але коли у мене все почало складатися з сім’єю чоловіка нормально, я розслабилася.

Думала, що якби хотіли вчити, то почали б одразу, не чекаючи на весілля. Все-таки три роки вони мали на це. Але у свекрухи виявилася якась своя логіка.

На весіллі все було нормально, а після нього ми з чоловіком поїхали відпочивати. Коли повернулися, ніяк не могли зустрітися з його батьками, то у них справи, то у нас.

Зрештою зустрілися. Я накрила стіл, вони прийшли, ми розповіли про відпочинок, фотографії показали, що вечір проходив спокійно, поки я не застала свекруху в нашій спальні. Вона самозабутньо колупалася в моїй косметичці. Загалом я таке не люблю. Якщо тобі потрібно щось із моїх речей – попроси, я дам, мені не шкода, але не треба лізти самостійно.

Помітивши мене, свекруха не знітилася, якось по-господарськи згрібла зі столика косметику, відправила все в косметичку і попрямувала з нею на вихід.

– Дочці віднесу. Тобі вже не потрібно: ти заміж вийшла, – пояснила свекруха, побачивши моє здивоване обличчя.

Я стала в дверях. Чому це мені косметика не потрібна? Ну, вийшла заміж. І що тепер без косметики ходити? До того ж косметика у мене не з дешевих, я такі подарунки робити не готова.

Свекруха зупинилася і почала розглядати мене, як диво світу.

– А куди тобі фарбуватись і для кого? Тебе одружилися, все, у тебе є чоловік. Перед ким ти зібралася красою виблискувати? Перед чоловіком? Так він тебе і ненафарбованою любить, – гнула свою свекруху.

Я вирішила, що розмовляти тут марно. Попросила поставити мою косметичку на місце та вийти з нашої спальні. Свекруха впхнула косметичку мені в руки, фиркнула і кинулася геть.

Я не знаю, що вона чоловікові наговорила, але мені довелося спочатку вислухати його претензії, що з мамою треба спілкуватися м’якше і не хамити, і лише потім розповідати свою версію подій.

– Мама у своєму репертуарі, – зітхнув чоловік і на цьому всі його пояснення закінчилися.

Я так зрозуміла, що його мама три роки дуже добре маскувалася під нормальну, а тепер видаватиме мені сюрпризики. Треба запастися терпінням і бути готовим до всього.