Дочка з зятем набрали кредитів і тепер живуть у свахи

На весілля дочки разом з батьками зятя ми подарували молодятам гроші на покупку квартири. Не надто багато, але на однокімнатну з ремонтом вистачило б.

Купивши квартиру, наші діти запросили батьків з обох сторін, на новосілля. Це була трійка, в новобудові. Оформили кредит. На наші заперечення, діти просто відмахнулися. Це їх доросле і усвідомлене рішення. Ми не стали лізти їм в кишеню.

Новий будинок, територіально, знаходився далеко від роботи. Доньці доводилося добиратися на роботу на громадському транспорті з пересадкою, а її чоловікові – на трамваї, в інший кінець міста. Тому діти вирішили купити машину.

Мій чоловік запропонував допомогу. Він в машинах розбирається. Але діти захотіли нову, з салону. Через два тижні купили і зателефонували, щоб покататися.

Вартість машини дорівнювала вартості однокімнатної квартири. Вона була куплена в кредит.
Вони хотіли, бачте, щоб було не соромно виходити з автомобіля. Так, всім навколо, абсолютно все одно, хто і на якій машині катається.

На наші запитання з приводу фінансів, як і в минулий раз, просто відмахнулися. Вони все прорахували і самі розберуться. Все так роблять!
Ми не втручалися. Наш життєвий досвід їм не потрібен.

Квартиру і машину купили. Не вистачало тільки дитини. У всіх же є, значить і їм пора.

Через деякий час дочка завагітніла. Цього разу їм спало на думку, що треба народжувати в Америці. Таким способом можна отримати громадянство. Відомі особистості так роблять і ми теж хочемо!

Я з матір’ю зятя дізналася приблизну вартість таких пологів. Навіть якби ми продали свої квартири і мою дачу, то цих грошей все одно б не вистачило. Хоч цього разу діти зрозуміли, що їм це не по кишені. А то довелося б і правнукам розплачуватися. Дочка почала вибирати пологовий будинок.

На пологи теж довелося оформити кредит. Дочка захотіла окрему палату, щоб з нею носилися і лікарі і акушерки. Коляску вибрали одну з найдорожчих – 3 в 1. Третій блок – це автокрісло. Щоб вписувалася в їх машину. Ліжечко теж не з дешевих, вони ж будуть фотографувати дитину. Все повинно бути красиво. Плюс до цього, ще зробили ремонт в дитячій кімнаті.

Одяг для дитини купували тільки іноземний. Там же якість набагато краще. А то, що маленькі діти дуже швидко ростуть, це їх не хвилювало. На дитині не можна економити, обурювалася дочка.

Щомісяця їм доводилося виплачувати в районі 50 тисяч. Їх це не лякало.

Далі стало ще гірше. Зять втратив роботу, а іншу, з такою ж зарплатою, він знайти поки не міг. Став таксувати. Грошей все одно не вистачало. Навіть якщо працювати 24 години на добу.

Дітям довелося свою квартиру здавати в оренду, а самі переїхали жити до батьків чоловіка. Коляску продали всього за третину її вартості. Дитячі речі виставили на продаж. Але, за такі гроші, їх ніхто не купував.

За кредит платити потрібно, а грошей немає. Зять, через переживання, потрапив в аварію. Добре, що постраждала тільки машина. Грошей не вистачало ні на погашення кредитів, ні на життя. І тут діти вирішили попросити допомоги у нас.

Всі свої заощадження ми подарували їм на весілля. Можна, звичайно, дачу продати. Мені, якщо чесно, було шкода її продавати. Я стільки сил в неї вклала!

У підсумку, діти живуть у батьків, квартиру і машину продали. Як я не опиралася, дачу довелося теж продати. Після всього, вони залишилися винні ще 500 тисяч.

Тепер сидимо з сватів і шкодуємо, що не купили самі дітям квартиру. Оформили б її на себе. Спокійно жили б собі і збирали на щось своє.