Дочка вирішила жити з татом, а тому вона – зрадник
Шістдесяти дворічна Тамара Яківна просто ошелешена поведінкою своєї майже колишньої невістки Ані.
– Вона людина досить дивна, але щоб таке придумати… Дочці заявила – ти зрадник, мовляв, знати тебе більше не хочу! Дівчинці тринадцять років, ходить сама не своя, плаче, я вже не знаю, як її заспокоїти. Аня трубку не бере. Ні зі мною не хоче розмовляти, ні з дочкою!
Аня розлучиться з сином Тамари Яківни буквально на днях.
– Те, що це рано чи пізно станеться, по-моєму, очевидно було вже дуже давно! – зітхає Тамара Яківна. – Усім, крім самої Ані. До останнього моменту вона щиро вважала, що у них ідеальна сім’я …
Ані тридцять сім років, вона рано вийшла заміж за Анатолія з великої любові. Вона ні дня у своєму житті не працювала.
Спочатку вони планували дитину (з цим були деякі проблеми) – лікувалися, обстежувалися, перевірялися, ця історія несподівано розтягнулася на кілька років. Потім Аня таки завагітніла і носила себе, як кришталеву вазу.
– Ну а вже як народила – про роботу не могло бути й мови, – уїдливо пояснює Тамара Яківна. – Яка робота! У неї ж дитина!
Втім, Анатолій проти того, що дружина буде домогосподаркою, не заперечував. Із забезпеченням сім’ї він цілком справлявся, жили вони непогано: одягалися, взувалися, купували гаджети, їздили відпочивати.
Влітку Аня з донькою по кілька місяців жили в різних санаторіях біля моря. Квартирне питання було у них вирішено відразу – жили у квартирі Анатолія, яка дісталася йому від батька, прекрасної трійці в обжитому районі. Тому економити та платити іпотеку необхідності не було.
Чесно кажучи, Аня і не знала ніколи, скільки там чоловік заробляє – він їй давав хорошу суму «на господарство», звітів ніколи не питав, якщо що потрібно було для дитини або для неї самої, купував без розмов. Навпаки, навіть лаявся, якщо дружина намагалася зекономити, вибравши щось подешевше.
– Бери відразу нормальні речі! – говорив чоловік. – Ми не настільки багаті, щоб купувати одноразову дурницю …
Загалом, до недавнього часу Аня жила як за кам’яною стіною і ні про що не хвилювалась. Чекала вдома з обідом тринадцятирічну дочку, возила її на олімпіади та змагання, заглиблювалася в усі нюанси навчання, пекла пироги та винаходила складні гарніри.
– Я їй багато разів говорила, що треба, напевно, робити якийсь наступний крок в житті, виходити на роботу! – каже Тамара Яківна. – Але мене вона, звісно, не слухала, хто я така …
А кілька місяців тому сталося те, що сталося: Анатолій оголосив, що зустрів іншу жінку і буде розлучатися. Для Ані ця звістка стало снігом на голову, вона в шоці і її можна зрозуміти: йти їй особливо нікуди. Грошей у неї немає, роботи та житла теж, батьки живуть в райцентрі.
Їхати до мами з татом у свої майже сорок років? У матері Ані характер дуже важкий. Вони по телефону-то часом примудряються посваритися, а що буде, якщо виявляться разом в маленькій однокімнатній квартирі та без жодних перспектив на роз’їзд?
Аня обмірковувала варіант спробувати залишитися в Києві, зняти з донькою маленьку квартиру або навіть кімнату, знайти роботу. Зрештою, влаштуватися кур’єром, або нянею, або в магазин продавцем поки ще реально, дочка у неї вже доросла, за руку водити не треба.
Але тут новий удар – дочка заявила Ані, що поговорила з татом і хоче залишитися з ним. Тато не проти, навпаки, дуже навіть за. У дочки в його квартирі своя кімната, їй не доведеться міняти школу, оточення, вчителів. У тата, на відміну від мами, хороший дохід, це дівчинка теж зрозуміла та врахувала.
Так, вона в курсі, що у квартиру до батька прийде нова дружина. І це її зовсім не бентежить …
Аня вважає дочка зрадником і ображена на неї, мабуть, не менше, ніж на чоловіка.
Як вважаєте, дівчинка дійсно виросла безпринципним споживачем? Готова жити з мачухою, аби не втратити побутового комфорту …
А може, дівчинка має рацію? Нерозумно йти з матір’ю, яка ще невідомо, чи зможе хоч себе якось прогодувати, коли є багатий тато.
Що думаєте?