Дочка не дає мені спокою, я вже втомилась від її опіки

Моя проблема не зовсім типова, адже здебільшого люди скаржаться на невдячних дітей, які забувають про своїх батьків. А в мене все навпаки: вже не знаю,куди від доньки подітись.

Справа в тому, що вона занадто часто відвідує мене і надмірно хвилюється про мій стан. Часом мені здається, що не вона моя дитина, а я її. Я ж доросла людина, яка цілком в змозі самостійно про себе подбати. І мені не потрібна доглядальниця, особливо у вигляді моєї дочки. Вона повинна жити своїм життям, а старість залишити мені. І мої батьки вважали так само, тому я і прищепила своїй точно такі ж моральні орієнтири.

Я можу зрозуміти чому вона так чинить, однак я відмовляюся це робити. Мені хочеться отримати розуміння від неї в іншому. У тому, що у мене теж має бути особистий простір. Чому вона не може просто зрозуміти той факт, що я вже стара людина. Так, це моя дочка і у неї чудова сім’я, але постійно терпіти їх я не маю наміру. Якби вона тільки знала, як я від усього втомилася і від життя зокрема.

І я деякий час намагалася обговорити це зі своїми подругами, але у них такого немає. Не те щоб їм це подобалося, тому що ситуація у них швидше зворотна моєї. Їх діти про них зовсім забули і не згадують. Така собі крайність на крайність. І це абсолютно не правильно. Дивлячись на це, я розумію, що ми виховали погане покоління. Якщо одні діти занадто сильно хвилюються про своїх батьків, то інші і зовсім їх не пам’ятають. Тут немає чогось правильного і меншого зла – все повинно бути в балансі.

Природно, що першою моєю дією була розмова з дочкою. Однак вона зовсім мене не зрозуміла. Сказала, що я явно перебільшую її участь в моєму житті. Чи варто говорити, що всі подальші пояснення були абсолютно марні? Як підсумок, моя рідна дочка зовсім мене не послухала і вирішила, що знає все краще за мене. Знаю, що це дивно звучить, але мені чомусь здавалося, що при такій турботі до моєї думки хтось прислухається.

Загалом, сподіваюся, що з часом я зможу до неї достукатися і тоді мені перестане здаватися, нібито світ зациклився на мені і перестав рухатися. Це останнє, що я хочу в своєму віці. Нехай донька краще займається своїми дітьми і сім’єю, а мене залишить у спокої. Тільки цього мені від неї хочеться.