Дочка доклала всіх зусиль, щоб мама залишилася одна!

Карінка народилася в неповній сім’ї, у неї була тільки мама, тому що чоловік злякався відповідальності і пропав в невідомому напрямку. Мама народила для себе, адже дитина ні в чому не винна.

Каріна народилася дуже слабенькою і мама дуже багато часу проводила з донькою в лікарнях, вона намагалася зробити для дочки все, щоб дитина не відчувала себе обмеженою. Так дівчинка і росла, але коли їй було сім років, мама познайомилася з чоловіком, вони стали жити разом, але маленька Каріна була впевнена, що мама – це її власність і ні з ким вона ділити її не збирається.

Каріна постійно влаштовувала істерики, сварила маму з чоловіком, погрожувала, в результаті мама здалася і вони знову залишилися удвох. Але через рік з’явився новий претендент, Каріна знову стала влаштовувати істерики, ночами вона лягала спати з мамою, а якщо мама просила дочку лягти в своїй кімнаті, вона починала плакати і сиділа просто у мами на ліжку. Кілька разів вона демонстративно залазила на підвіконня і погрожувала, тікала з дому, в загальному сім’я жила як на вулкані.

Мама знову розлучилася з чоловіком, Каріна раділа, вона знову перемогла, Карінка могла з будь-якої ситуації виграти в свою користь, але якщо чоловік раптом відмовлявся грати за її правилами, він ставав ворогом і тут вже Каріна робила все, щоб його більше не було в їх будинку. Каріні виповнилося 10 років, у мами з’явився новий залицяльник, дівчинка сприйняла його в штики, але тут пощастило напевно мамі, чоловік виявився дуже турботливим, відповідальним і люблячим до дітей, він намагався знайти підхід до Каріни, але дівчинка була на своїй хвилі, вона хотіла тільки одного: щоб мама була тільки з нею.

Через два роки мама розлучилася з чоловіком, точніше він не зміг знайти спільну мову з дівчинкою і не зміг більше так жити, але ж він все робив для Каріни: купував, що хотіла, водив її в кіно, в парки, в розважальні центри, але дівчинка сприймала все це, як належне, в результаті він пішов. Тільки зараз дівчинка зрозуміла, як їм добре жилося, Роман був готовий на все, він дуже сильно любив маму, дійсно полюбив Каріну, але дівчинка нічого не бачила навколо.

Пройшов рік, мама змогла оговтатись і знову знайшла чоловіка, тільки зараз вони зустрічалися на його території. Каріна стала спокійніша, але все одно ненавиділа майже всіх чоловіків, дуже часто вона згадувала про Рому і шкодувала, що зіпсувала життя не тільки мамі, але і йому, вона виявляється прив’язалася до нього.

Рома в свою чергу теж не забував про Каріну і її маму, він постійно дзвонив, приїжджав в гості, Каріна благала його залишитися, але він не погоджувався. Новий чоловік мами незабаром переїхав до них, він зовсім не звертав уваги на дівчинку, ну є й добре. Незабаром він почав кричати на Каріну, кілька разів піднімав на неї руку, намагався виховувати.

Після чергового такого виховного процесу Каріна втекла з дому в одній піжамі, вона бігла світ за очі, зовсім нічого не розуміючи і не розбираючи дороги, її очі затягнули сльози і вона нічого не бачила. Скільки вона так бігла, незрозуміло, вона дуже сильно втомилася і стала замерзати, на вулиці осінь, а вона в піжамі і домашніх капцях. Каріна впала на лавочку, її всю колотило від холоду, але додому вона не збиралася, вона зібралася з силами і пішла далі.

Тут її хтось схопив, укутав в тепле пальто і взяв на руки, Карінці вже було все одно, вона нічого не бачила, не чула і не розуміла, просто вся тремтіла. Прокинулась дівчинка тільки в лікарні, поруч сидів Рома, він гладив її по голові і ласкаво щось говорив, Каріна відкрила очі, посміхнулася і прошепотіла:

-Тату!

Вона знову втратила свідомість, отямилася вже на наступний день, поруч вже були і Рома і мама, вони про щось розмовляли. Каріна провела в лікарні три тижні, Рома приїздив до дівчинки кожен день, з ранку до вечора, мама теж приїжджала кожен день, Каріна дуже не хотіла виписуватися з лікарні, адже зараз у них справжня сім’я, а вдома знову цей з вихованням. Але всупереч очікуванням дівчинки, з лікарні її забирали Рома з мамою, вони приїхали додому, вдома тихо, цього типа немає, дівчинка була рада.

Рома повідомив, що не може без них жити і що тепер вони будуть жити всі разом. Каріна кинулася до нього на шию з криками:

-Тату, прости мене! Прости мене, Рома!

Минуло вже багато років, Каріна виросла, вийшла заміж, але вона все так само любить тата-Рому, вони стали кращими друзями!