До абсурду ревнива дружина

В той вечір чоловік, як завжди, вчасно прийшов додому і попросив випрати його штани. Він в машині пролив на них каву. Я взяла штани і перед завантаженням в пральну машинку переглянула всі кишені. В одній з них я знайшла маленький папірець, згорнутий в кілька разів. Я розгорнула записку і мене ніби паралізувало, земля пішла з-під ніг.

“Спасибі, коханий, за все”. У мене шок. Я запустила прання, повернулася в кімнату, де в кріслі перед телевізором сидів цей “коханий”. Я не сказала йому ні слова. Істерики і багатогодинні з’ясування відносин я вважаю знущанням над собою, тому спокійно сиділа і спостерігала за ним.

Чоловік сидів у кріслі, пив чай ​​і поводився так, ніби нічого не сталося. Коли він подивився на мене, то все зрозумів. Ще б пак, уявляю собі вираз свого обличчя в той момент.

– Що з тобою, кохана?

“Кохана …” Цікаво, її він теж так називає. Боже, з яким актором я живу, як він грає! Після всього, що він накоїв прикидається невинною овечкою. Я мовчала, лише сотні думок без кінця крутилися в моїй голові.

– Щось трапилося? Скажи, чому ти мовчиш?

І тут мене понесло. У мене відбулася справжня істерика, справжній вибух емоцій.

Чоловік сидів і не розумів, що зі мною. Трохи заспокоївшись, я простягнула йому записку. Він взяв її, покрутив у руках. Вираз обличчя у нього був незмінним. Мене це дратувало ще більше. Тоді він повернув її іншою стороною і подав мені.

На іншій стороні записки я побачила тільки два слова. Слова, які врятували наш шлюб. “Твоя дружина”.

– Дурненька, це ж твоя записка, – розсміявся чоловік.

І дійсно! Я зовсім забула, як ще в минулому році в пориві романтичних почуттів написала йому цю записку. І весь цей час він носив її з собою. Яка ж я дійсно дура ….