Дізнавшись, що брат планує одружитися з багатою дівчиною, я хотіла його відмовити, але…

Ця історія почалася в нашій родині п’ять років тому. Мій старший брат Іван вирішив одружитися.

–  Мамо, тату, я одружуюся. Завтра приведу наречену знайомитися, – з порога заявив він.

Батьки були раді, вони дотримувалися принципу, що одружуватися треба вчасно, не затягувати з цим. Мій брат вже армію відслужив, працює автомеханіком на СТО. Заробляє пристойно, але це за нашими мірками.

У нас проста сім’я. Батько – будівельник, мама – пекар, я – студентка першого курсу. Живемо в передмісті  у звичайному будинку, який дістався від бабусі з дідусем.

Пару раз я бачила, так би мовити, наречену брата. Красива блондинка, з хорошою фігуркою і завжди яскраво нафарбована, на дорогій машині. Вони й познайомилися у брата на роботі. Вона приїхала до нього машину ремонтувати. Ну і закрутилося у них. Я думала це так, несерйозно.

–  Ваня, ти збожеволів? Хто ти, а хто вона, – намагалася напоумити я брата, – або ти заради грошей з нею. Ви не пара. Вона ж багачка, відразу видно. Що ти можеш їй дати? Вона через місяць кине тебе.

–  Я люблю її, і не на багатство її зазіхнув. Якщо хочеш знати, то батьки її, як дізналися, що вона за мене заміж зібралася відвернулися від неї та позбавили її всіх грошей. Так що немає у неї нічого, крім машини. А я навіть радий, не хочу ні від кого залежати. Ось так то, Аню, – брат обняв мене і поцілував.

Я бачила, який він щасливий, не хотілося його засмучувати, була впевнена довго вона у нас не затримається. Через місяць зіграли скромне весілля. Діана переїхала до нас. Спочатку важко нам було ужитися. Вона не розуміла наш уклад життя, а ми її. Ми вранці на роботу і навчання, а вона звикла спала до обіду. Потім їхала до подруг до вечора. Не знаю скільки б це тривало, але одного разу, коли Діани не було, мама вирішила поговорити з братом.

–  Синку, зрозумій мене правильно, я не проти, що ви живете з нами. Але ми з татом прийшли до єдиної думки – треба вам окремо пожити. Зніміть квартиру, а ми допоможемо, чим зможемо. Так буде краще для вас. Вона повинна відчути себе господинею, не сподіватися ні на кого, вчитися готувати та вести господарство.

Брат погодився з батьками й молода сім’я зняла квартиру неподалік від нас. Ось тут і почалися проблеми. Готувати вона не вміла, витрачати розумно гроші теж. Зарплати Івана вистачало тільки днів на десять. Але треба віддати їй належне, до своїх батьків вона не бігала за подачками. Мама, а інколи і я допомагали та вчили її готувати, прибирати, вибирати правильно продукти, так, щоб грошей вистачило до зарплати.

Ми були раді кожній її перемозі. Обіди ставали все смачніше і смачніше, в домі ставало з кожним днем ​​затишніше. Діана вже думала, що важливіше купити: ще одну «ганчірку» собі або продукти на тиждень. Вона навіть влаштувалася на роботу в найближчий магазин, але щось там у неї не склалося.

Тоді вона вирішила піти працювати в таксі, адже машина у неї є. Ми були проти, що це за робота для дівчини. Але її не переконати, тим більше машину вона водила прекрасно. Гроші в сім’ю стала приносити не менше за брата. Зараз вона подумує продовжити навчання, яке кинула на першому курсі.

Ось так я помилялася. Думала втече, кине брата, але любов перемогла. Зараз ми всі з нетерпінням чекаємо поповнення. Скоро я буду тіткою.

А  батьки Діани коли  дізналися, що вона вагітна, прилетіли, як миленькі. Познайомилися з моїми батьками, довго вибачалися і дякували за дочку, яку ми за п’ять років перевиховали.

Ось така історія…