Дівчина впустила на підлогу пакети з продуктами, побачивши КОГО привів чоловік додому
Дівчина впустила на підлогу пакети з продуктами, побачивши поруч з чоловіком хлопчиська років 9.
– Даша – це Олег. Він тепер буде жити з нами.
– Олежику, посидь в кімнаті, я хочу поговорити з тіткою Дашею.
Даша зняла взуття, підняла пакети з підлоги і вручила їх чоловікові, сама відправилася вимити руки.
– Чому ти мені нічого не сказав? Як ти міг?
– Я і сам трохи збентежений. Я навіть не знав, як тобі це сказати!
– Ти чому не сказав, що у нас дитина вдома? Я б взяла чогось добренького.
– Так ти не сердишся?
– Ні. Розклади продукти, а я сходжу познайомлюся.
Даша на мить «зависла». У пам’яті спливали картини далекого дитинства.
– Олено, знайомся, це Даша, моя дочка від першого шлюбу. Їй доведеться жити у нас.
– Ти взагалі чи що? Ти навіщо її притягнув до нас додому? У нас двоє дітей, віддай її бабусі. А краще б за мамою вирушила за своєю!
– Олено, ти що таке кажеш? Мама Даші померла, у них не було родичів, а я її батько. До того ж, у неї є житло.
– Та плювати я хотіла на житло, відправ її куди-небудь, хоч в дитбудинок!
Дарія намагалася прогнати ці думки, але спогади виявилися занадто яскравими. Та й в дитячому будинку виявилося не гірше, ніж було б жити з татовою дружиною.
Дівчина обережно зазирнула до кімнати. Маленький Олег сидів тихенько на ліжку.
– Привіт, мене Даша звати. А ти Олег, так?
Хлопчик покосився на нову знайому і тут же відвернувся.
– Давай пити чай? Я зараз спечу оладки. Зі згущеним молоком, будеш?
Даша готувала тісто, але не знала точно, що їдять діти. Як виявилося, ця дитина оладки любить. Після смачного чаю Тарас посадив Олега перед телевізором, а сам збирався поговорити з дружиною.
– Де його мама? Вона начебто з Одеси?
– Ніхто не знає. Колись жила там. Залишила Олега перед дверима маминої квартири, написала, що поїхала з коханцем.
– Ти точно хочеш, щоб хлопчик жив у нас?
– Так, але якщо ти не будеш заперечувати.
– Не буду, потрібно це якось оформити офіційно.
Даші всього 22 роки. Подружки в один голос твердили: «який ще племінник, ти ж собі життя псуєш, у вас немає грошей, нехай дитину хтось інший забере.»
Але дівчина стала піклуватися про дитину. Олег став краще вчитися (спасибі педагогічній освіті Даші). Потім у хлопчика народилася двоюрідна сестра Поліна, яку він дуже полюбив.
Зараз Олег закінчує університет, він теж вирішив стати вчителем, як Даша. Він живе вже окремо на орендованій квартирі, але часто приходить в гості до Даші і Тараса. А Поліну і її брата Діму любить всім серцем.
Даша все життя вважала Олега своїм сином. І давно її не покидає думка, що ж буде, якщо його рідна мати з’явиться. Дівчина навчила Олега будь-яку ситуацію зустрічати з гідністю, але все одно на душі тривожно.