Діти щосили намагались сказати моїй подрузі правду, але в неї була я…

В дитинстві у мене була  подружка Яна. Вона жила  по сусідству і ми багато часу проводили разом. Я її пам’ятаю буквально з пелюшок, так як вона молодша за мене на три роки))).

Якось я дізналася, що Яна – не рідна дочка своїх батьків, про що мені розповіли інші подружки, які випадково підслухали розмову батьків. Виявляється, дівчинку взяли в будинку малятка в тримісячному віці з тієї причини, що батьки за станом здоров’я не могли мати своїх дітей.

Ярозповіла все мамі і вона мені наказала ні в якому разі не відкривати цю таємницю самій Яні, так як це повинні зробити тільки її батьки. Вони знають, як і коли піднести цю правду прийомній дочці.

Не всі діти були такими мовчазними,  багато дівчат говорили Яні прямо в обличчя те, що вона з будинку малятка. Я її переконувала в зворотному, мовляв, подивися, як ти на маму схожа! І вона заспокоювалася. На наступні слова балакучих друзів вона реагувала більш спокійно і відповідала: «Ви говорите неправду, я – мамина і татова!».

Ми і наші друзі росли і ставали все більш мовчазними – з віком всі почали розуміти, що говорити людині про те, що його батьки прийомні, зовсім нерозумно. Але кожного цікавило питання – чи знає Яна правду?

Відтоді пройшло багато часу, наші з нею дороги розійшлися і ми не спілкувалися більше 10 років. Але одного разу вона сама знайшла мене в соцмережі і додалася в друзі, ми домовилися зустрітися.

Відвідавши затишне кафе на наступний день, ми з подругою дитинства розговорилися по душах, як і в старі добрі часи. І раптом вона говорить:

«Спасибі тобі, що ти берегла мене від несвоєчасно сказаної правди. Якби я дізналася те, що я не рідна дочка своїх батьків тоді, в ранньому дитинстві, невідомо, як би я відреагувала на це і як би у мене склалися подальші відносини з мамою і татом ».

Виявляється, батьки Яни відкрили їй цю таємницю після шкільного випускного вечора. Дівчинка була «в неадекваті», як вона сказала, але в цілому все пройшло добре. Тоді вона зрозуміла, що слова подружок в дуже ранньому дитинстві були чистісінькою правдою. Мама розповіла історію її народження і усиновлення, а Яна тоді сказала, що вона – найкраща мама, яка хоч і не народила її, але зате разом з татом виростила прекрасною людиною, подарувавши всю любов і тепло.

Яна сказала, що в той момент плакали не тільки вони з мамою і татом, але і навіть їх суворий дід. А я ридала, коли вона мені все це розповідала. Ридала і думала, яка ж у мене все таки чудова подруга і як здорово, що вона мене знайшла і шкодувала, що не зробила цього сама. Тепер то ми вже точно не загубимось.