Дідусь-троль провчив нахабних родичок

Ми живемо в в обласному центрі. Я вже доросла, працюю на роботі і живу окремо від батьків. Можна сказати, що живу я щасливо і без проблем. Дохід у мене стабільний і хороший, на відміну від моєї двоюрідної сестри.

Вона вирішила  зайнятися власним бізнесом. Вона, звісно, молодець, що не хоче на дядю чужого працювати. І ідея-то хороша була в неї. А ось спроба втілення ідеї – нагадувала теорію абсурду. Ось він, план бізнесу: купити поліграф, купити приміщення під офіс і «заробляти гроші на чоловіках-параноїках».

Навіть сама ідея ця, може, й непогана. Але ні відповідної освіти, ні грошей, у тітки і її дочки не було. Але переклинило Аню, сестру двоюрідну, на цій ідеї конкретно.

У нас є дідусь з квартирою. Дід вже старенький, але будь-якому чоловіку ще фору дасть. Все намагається дружину собі знайти, доглядає за кількома бабусями відразу, але ніяк з вибором визначитися не може. І це в його 76.

Мати Ані, тітка Ліда, пропонувала нам з мамою, щоб хто-небудь з нас діда до себе забрав. А вони квартиру продадуть, бізнес свій розкрутять і знову дідові квартиру куплять:

– Якщо він живий буде. Ні – вибачайте, нічого не подумаєте. – уточнила тоді тітка Ліда.

Дід, коли до нього дочка прийшла з такою пропозицією, розреготався:

– Що з вами, серіалів своїх передивились? Дулю вам, а не квартиру мою!

І стали тоді майбутні бізнес-леді діда всім сватати. Не в плані – одружити, а в плані до себе забрати. А вони потім, коли-небудь, все відшкодують. Природно, ніхто їх і слухати не став.

Крім дружини мого рідного брата. Та й то, будь його воля, відрадив би дружину, але під тиском дружини і тещі, які теж мріяли на чому-небудь розбагатіти, брат здався. Бізнес-леді множилися, як на дріжджах: було дві, а стало чотири. Ні, це не в 2 рази більше мізків, ніж було до об’єднання жадібних жінок, а в 4 рази більше ниття на рахунок дідової квартири.

Дід, знатний троль, вирішив: хто на оператора поліграфа швидше навчиться, той і отримає квартиру під продаж. А сам дід до мене переїде. Чому до мене? Не знаю, у діда питаю – досі відмовчується.

Ой, що почалося. Дружина брата, Віра, витрусила останні гроші із сімейної скарбнички і оплатила інтернет-курс, диплом їй обіцяли по електронній пошті надіслати:

– Вам тільки роздрукувати його і все – Ви дипломований поліграфолог! Тільки курс оплатіть спочатку. – мовить їй дівиця, фахівець номер 1 у вітчизняній поліграфології.

Майбутня мільйонерка, недовго думаючи, так і зробила: гроші відправила, курс деяких лекцій прослухала за кілька днів, диплом свій роздрукувала і радісна побігла до діда, хвалитися. Дід у мене сучасний – і в соц. мережах є, і з торрентами знайомий. Так що з Віриного диплома він посміявся і відправив дружину брата гуляти. За папірець, що Віра гордо іменувала «дипломом», вона потім посварилась з чоловіком. Не сильно, так – для профілактики. Адже курс коштував ні більше, ні менше, а 13 тисяч у вітчизняній валюті.

А сестра моя двоюрідна розумнішою виявилася – в Київ на курси поїхала. Тітка їй грошей в дорогу зібрала і відправила кровиночку освоювати настільки нелегку професію. Тітка Ліда вже подумки планувала відпочинки на пляжах заморських, але Аня повернулася, так і не закінчивши навчання. Зате з величезним животом.

Дідусь реготав, як ненормальний:

– Дивись, як добре вийшло: одну пррвчили, у другої дитинка буде. Ще матусям їхнім розуму-б надибати де-небудь.

Вишенька на торті – винна у всьому я. Адже дід до мене переїхати хотів, значить це я замислила проти родичок . Ніби це я винна, що в однієї розуму немає, а друга легковажна?

Сьогодні дід зателефонував, сміється:

– Ліда моя в Київ збирається, детектор брехні освоювати! Ну нічого, нехай розвіється. Їй корисно.