День народження у мене, але чоловік купив подарунок собі. Його пояснення мене просто приголомшило

Той день народження я не забуду ніколи. Мені виповнилось 23, а два місяці тому ми переїхали у власну простору трикімнатну квартиру. Я накрила стіл у вітальні, зібрались наші друзі та родичі.  Настрій у всіх був чудовий,  ми приємно спілкувались.

Я вже отримала подарунки від усіх, тільки мій чоловік сидів мовчки, опустивши голову.

– Коханий, а ти мені що подаруєш? – посміхнулася я.

– Сюрприз. Потім подарую, коли всі підуть. – відповів Денис.

Гості розійшлись. Я вже почала зі столу прибирати, а Денис пішов за комп’ютер. Я краєм ока побачила, що у нього нова гра. Поцікавилася звідки.

– Вранці купив. Собі в якості подарунка на твій день народження! – кинув через плече чоловік, продовжуючи грати.

Собі! В якості подарунка на мій день народження! Так прикро стало, до сліз. Того року він подарував мені браслет. На міжнародний жіночий день – духи, які я дуже хотіла. На Новий рік я отримала новенький телефон. Він завжди був щедрий в плані подарунків, навіть коли ми просто зустрічалися. Тепер ми майже рік одружені. Яка муха його вкусила, я ніяк не могла зрозуміти.

– Ти купив гру собі в якості подарунка мені? – перепитала я.

– Так. Гру собі – щоб налаштуватися. Зараз пограю, настрій підніметься, стану задоволеним і ти отримаєш свій подарунок: я влаштую тобі романтік! – він відкрив ящик столу, дістав звідти бантик, кинув його на стіл і знову втупився в монітор.

Жирний натяк був зрозумілий – пряма відсилка до моїх подарунків. Як і більшість моїх подруг, я завжди вважала, що саме я – найкращий подарунок, а наряд з бантика – саме те для коханого чоловіка на будь-яке свято. Плюс красива білизна, суші, свічки, пелюстки всякі. На все це я витрачалася, вважаючи, що одного бантика мало, потрібна ще відповідна атмосфера. У сенсі, що йому приємно буде отримати романтік в подарунок.

Денис іноді обурювався витратами на його подарунок (білизна – мені), який він фактично не отримує, але я його заспокоювала тим, що у мене настрій поліпшується під час походу по магазинах за обновками, я стаю щасливою і з великим ентузіазмом організовую романтичну вечерю. Ось і віддача прилетіла.

Ми сіли та спокійно поговорили про подарунки. Я вперше почула, що бантик на мені – це не подарунок і що Денис хотів би отримувати щось істотне:

– Нехай це буде чохол для телефону за 100 грн, або набір для душу, головне, щоб ти сама його вибрала. Розумієш? Можеш шкарпетки зв’язати, листівку намалювати. Але сама, своїми руками. Мені буде приємно.

Я задумалась. Ніколи раніше я навіть не здогадувалася, що чоловіки люблять отримувати подарунки. У нас вдома мама завжди посміхається татові, але  нічого  не дарує. Вважає, що вона сама – найкращий подарунок, який татові могло піднести життя. Серед всіх моїх подруг горезвісний бантик – теж найбільш  поширена практика. Їх кавалери задоволені, ніхто не скаржився, на моїй пам’яті.

Я пообіцяла чоловікові, що надалі буду завжди купувати йому подарунки.

– Дякую, – посміхнувся він і повернувся до комп’ютера.

Вранці мама подзвонила і запитала, що Денис мені подарував.

– Як нічого? Не може чоловік подарувати коханій дружині нічого! – здивувалася вона і почала висловлювати сумніви в адекватності мого чоловіка.

Я її перебила, попросила більше так не говорити та попрощалася. Розуміння від подруг я теж не дочекалася: Денис був затаврований жмотом, потім була порада його кинути, поки не пізно. Якщо коротко, то немає у мене більше подруг.

Я надзвичайно вдячна чоловікові: якби він не купив собі подарунок на мій день народження, я б так і далі  продовжувала вважати себе великим даром небес. Єдине, що обідно, він міг сказати про це раніше. Але головне, що все вирішилося.

Почала збирати гроші до його дня народження: хочу купити коханому ігрову мишку та клавіатуру. Доступно він мені все пояснив, нічого не скажеш.