– Давай, звільняй свою спальню, тут будемо жити ми!

Я вже чотири роки живу  у власній квартирі. Два роки тому мої батьки несподівано розлучилися після майже 20 років шлюбу. Мама тоді вигнала тата з дому і він переїхав жити до мене.

Зовсім скоро тато завів собі пасію. Йому тоді було 40 роки, а його обраниці всього 18. І вона була моєю подругою та одногрупницею. Сама ж я  їх і познайомила. Мені було шкода Олю – її батьки п’ють, і тому іноді вона ночувала у меня.Когда вона ночувала у мене перший раз, вона, обійшовши квартиру, захоплено спитала:

– Вау, твої хороми?

– Ні, татові. – я збрехала.

Чомусь я посоромилася говорити, що квартира моя, мені її бездітна тітка заповіла. Одна з ночівель Олі співпала з приїздом тата. З його появою в моєму домі, Оля стала ночувати у мене все частіше і частіше, під приводом запою її батьків.

Через пару місяців після татового появи, я поїхала до мами в гості, з ночівлею. На жаль, з мамою ми посварилися через тата. Вона вважала, що я його повинна гнати в шию, а я за нього заступилася – все-таки він мій тато.

– Ось і забирайся тоді до свого хоорошого татка! Не треба до мене їздити, без вас проживу!

Намагатися втягнути мене в їх конфлікт, було досить негарно з маминого боку. Те, що вони розлучилися, не означає, що я перестала бути дитиною одного з них. Але мама вважала інакше: тато – зрадник, я з ним, значить – теж зрадниця. Ми посварилися і мама мене вигнала.

Додому я повернулася раніше, ніж передбачалося. По всій квартирі були свічки, валявся одяг. На кухні – пляшка вина і келихи, у ванній кімнаті – ванна з піною і пелюстками. Я сподівалася, що у батьків все налагодиться. Нерозумно, звісно, було на це сподіватися. Але вони стільки років були разом. У прохідній вітальні, де спав тато, нікого не було.

Я зайшла в свою кімнату і отетеріла: вони спали, обнявшись, в моєму ліжку. Мій тато і моя одногрупниця. Я їх розбудила. Почала кричати, що їм має бути соромно.

– А що такого? Твій тато – дорослий вільний чоловік. – усміхнулася Оля. – Боюся, тобі доведеться переїхати: ми вирішили жити разом.

Я подивилася на тата, він відвів погляд і почав виправдовуватися:

– Доню, зрозумій, у нас з твоєю мамою все скінчено. І я маю повне право …

– Маєш, але не в моєму ліжку! – перебила я батька.

– Що ти розкричалася? – запитала у мене Оля і повернулася до мого тата. – Котик, вона повинна з’їхати. Нехай до мами своєї переїжджає. Нам з тобою і нашій дитині не вистачить місця, якщо вона тут залишиться.

Я не повірила своїм вухам: вона примудрилася завагітніти. Значить, у них це все, як мінімум, місяць. Нашіптували за моєю спиною, значить. Та й з чого вона взяла, що я кудись піду зі свого дому? Відразу згадався її перший візит:

– Вау, твої хороми?

– Ні, татові

Ну звісно! Потрібен їй мій тато, як сніг торішній! Їй квартири треба! Я мало не засміялась в голос:

– Олю, збирайся і йди. І щоб я тебе більше тут не бачила. Це мій дім, я тебе обманула тоді. Так що нічого в тебе не вийде тут.

Олю я виставила, незважаючи на татові заперечення. Вона кликала його з собою, але він відмовився. Я знала, що іноді вони зустрічаються: закидаючи татові сорочки в прання, я звертала увагу на сліди помади. Яскраво-червоної, такий колір Оля обожнює.

Коли ми перейшли на другий курс, Олі там не було. Подейкували, що вона перевелася. Куди? Ніхто не знав, а номер вона змінила. Тато й далі жив у мене, зрідка НЕ ​​ночуючи вдома.

Навесні Оля переїхала до мене додому, разом з батьковою дитиною. Тата я прописала до себе ще тоді, коли він тільки переїхав. А він, у свою чергу, прописав мою сестру, дочку Олі. І їм вистачило нахабства приходити в мій дім.

– Давай, звільняй свою спальню, там будемо жити ми. Ти ж не думаєш, що ми з дитиною повинні жити в прохідній кімнаті? А ще краще – вали до своєї матері. Тут для тебе місця немає. – зарозуміло заявила мені Оля. Я взяла її валізи і викинула їх в під’їзд:

– Забирайся звідси. Ти тут жити не будеш.

– Буду, тут прописана моя дочка. – посміхнулася Оля. – Або що, ти новонароджену сестру на вулицю виставиш? Хочеш, щоб вона росла з алкоголіками?

Я підійшла до Олі, виставила за двері її, потім викотила коляску з дитиною:

– Мені плювати, що твоя дитина тут прописана. Я – власник. Я просто випишу і її,  і тата під три чорти. Але ти тут жити не будеш!

Тато на мене образився за те, як грубо я обійшлася з Олею і його другою дочкою. Він, нарешті, зняв квартиру, забрав туди своє нове сімейство  і перестав мені дзвонити.

Тата і сестру я все-таки виписала, через суд. Добровільно зніматися з обліку вони відмовилися. Тепер для всіх я – погана. Вигнала тата з дитиною на руках, зі злості до того, що перестала бути єдиною дочкою. Не через хамство і нахабство, ні. З татом ми не спілкуємося з того часу. Прикро,  але що поробиш. Удачі татові, вона йому знадобиться.