– Давай розлучимося, кожен купить собі квартиру, яку зможе. Так буде чесно, – заявив мені чоловік

Чоловік нещодавно виступив із цікавою пропозицією. Він запропонував розлучитись, але як би не всерйоз, а щоб кожен купив собі квартиру за можливостями. А коли у кожного буде своя нерухомість – знову зійдемося.

Ми в шлюбі вже шість років, тому така пропозиція застала мене зненацька. Я думала, що ми збираємо на одну спільну квартиру, а виявилося, що не так.

Зараз ми живемо в однокімнатній квартирі, яку нам у тимчасове користування надала моя мама. Вона одразу сказала, що назавжди нас не поселить, бо в мене ще молодший брат є. А взагалі вона хоче цю квартиру здавати.

Але поки братові квартира не потрібна, він ще в школі вчиться, сама мама працює і грошей особливо не потребує, тому ми зайняли квартиру і накопичували гроші на свою.

Ну, це я так думала донедавна. Виявилося, що чоловік має інші плани. Хоча ми ось уже скільки років скидаємо гроші на один рахунок.

Ми одружилися відразу після ВУЗу, тому спочатку суми, які ми скидали на своє майбутнє житло, не вражали великою кількістю нулів. Але поступово ситуація покращувалась.

І я, і чоловік просувалися шляхом молодих фахівців, набиралися досвіду, наші зарплати зростали, хоча й не так швидко, як хотілося б.

Чоловік заробляє більше за мене, тому і на рахунок закидав суму більше. Я не звертала на це уваги, бо для мене було нормально, що в нас загальний бюджет та загальні накопичення.

Я не думала, з чиїх грошей оплачуємо комуналку, купуємо продукти, одяг, щось для дому. Я могла повністю витратити на сім’ю свою зарплату, нічого не поклавши у скарбничку, бо розуміла – чоловік у цьому випадку відправить туди більше грошей, ось і все.

Думала, що не треба ділити “це твоє, це моє”. Навіщо? Ми ж сім’я, у нас усе спільне. Я не переживала, що мій внесок у накопичення буде визнано незадовільним, адже я не промотувала гроші на свої забаганки, а витрачала їх на сім’ю.

У нас уже зібралася пристойна сума, можна було замислюватися про купівлю своєї двійки. Звичайно, довелося б взяти іпотеку, але не таку велику, підйомну.

Я почала дивитися варіанти житла, радитися з чоловіком, а той з кожним днем ​​ставав все більш задумливим, якимось усуненим, наче питання про квартиру його мало цікавило.

Спочатку я думала, що чоловік сам розповість, у чому там справа, але мовчання затяглося, я почала виводити чоловіка на відверту розмову, мені його настрій не подобався.

– Давай розлучимося, кожен купить собі квартиру, яку зможе. Так буде чесно, – випалив чоловік, коли я наполегливо попросила його розповісти, що його гнітить.

Від такої пропозиції я остовпіла. Чоловік вирішив пояснити. Почав розповідати, що підрахував, скільки грошей відклав на загальний рахунок він, а скільки я, і суми вийшли непорівнянні.

– Розумієш, якось неправильно виходить. Я вкладаю більше, а квартира буде спільна, – пояснював чоловік. Тому й запропонував кожному забрати свої гроші, купити по квартирі, якщо треба, виплатити іпотеку, а потім знову одружитися.

Чоловік говорив, що в наших відносинах нічого не зміниться, як жили разом, так і продовжуватимемо, просто за документами ми будемо ніби в розлученні.

Для мене це був не просто душ холодної води. Моїх накопичень не так і багато, чоловік правий, але я вже вище говорила, чому так виходило.

Я й отримувала менше, і частенько витрачала всі гроші на сім’ю, доки чоловік відкладав свою зарплату на рахунок. Як я думала, на наш загальний рахунок. А тепер він пропонує таке.

Я взяла час не подумати, а потім вирішила прийняти пропозицію чоловіка. Ми чесно поділили гроші, я одержала все, що колись вклала, чоловік забрав своє. Ми розійшлися.

Тільки він ще не знає, що це остаточне розлучення. Мені такі хитровигадані стосунки не потрібні. Я куплю собі квартиру, а ось виходити заміж назад не збираюся.

Якби чоловік одразу сказав, що кожен збирає на своє житло, живемо за фінансами, як сусіди, а я погодилася б на це, то все було б чесно. Але це не озвучувалося, ми збирали на нашу квартиру.

Чи мав він право забрати свої гроші? Мав. Чи правильно він вчинив? Ні. Чи потрібна мені така людина поруч? Ні. Нехай купує квартиру та живе там, як хоче.