– Давай, просто забудемо про ці гроші. Вважай, що мама їх тобі відпрацювала допомогою з дітьми і консервами з грядок…

Шість років тому Ліда з чоловіком позичили його батькам велику суму грошей. Там було 75 тисяч і гроші в них просто лежали. Свекрам потрібно було щось терміново добудовувати на дачі …

Дачу свою свекруха Ліди, Любов Максимівна,  дуже любить, не дивлячись на те, що там любити-то нічого: будинок без зручностей і город, ягідні кущі, грядки із зеленню і редискою, квіти, маленька теплиця. Свекри постійно проводять час на своїй ділянці, попри те, що старий дачний будинок практично безперервно вимагає вкладень і ремонту.

Дай їм волю, вони б і взимку туди приїжджали та жили. Вони вже про це згадували. Правда для того, щоб жити на дачі зимою, треба в будинок вкласти ого-го скільки грошей.

– Навіщо це треба, я не розумію, – зітхає Ліда. – Краще б на море відпочили. Ми на цю дачу не їздимо, толку від неї ніякого. Але батьки про те, щоб від цієї мороки позбутися й чути не хочуть. Вирощують там ягоду, зелень і кабачки «для онуків», вкладають гроші в добрива, будматеріали. Дешевше і простіше зараз овочі та зелень купити в місті, але їх в цьому не переконати …

Шість років тому свекруха попросила в борг грошей на ремонт дачі, обіцяла віддати все через рік, максимум через півтора.Не дати було незручно, вони знали, що гроші є, лежать вільно. До того ж відносини в них завжди були чудові. І грошей було не шкода, тим більше в борг, під гарячі запевнення, що віддадуть як тільки, так відразу.

Загалом, гроші батькам вони з чоловіком передали, а через кілька тижнів після цього Ліда народила близнюків і з головою поринула в материнство. Треба сказати, свекруха підставила плече. Ростити близнюків – справа непроста, і зайві руки потрібні завжди, особливо на самому початку.

– Вона мені, звісно, дуже допомогла на перших порах, – розповідає Ліда. – Не знаю, як би я впоралася без неї. Ну ще б пак, тут з однією дитиною багато хто не знає, що робити, а у нас їх двоє. Моя мама особливо допомогти не могла, тоді ще працювала, а Любов Максимівна приїжджала кожен день, навіть улюблену дачу закинула.

На дачі першу пару років після народження внуків свекор працював один, свекруха допомагала Ліді «поставити дітей на ноги» … Про гроші свекруха в першу пару років згадувала сама – мовляв, ой, любі мої, ну вам же нікуди поспішати, так? Зараз зовсім ніяк. Але ми пам’ятаємо, обов’язково віддамо! А тепер вже просто мовчить.

Судячи з усього, віддавати там нема з чого. Свекор останній рік не працює, хворіє. Свекруха давно вже пенсіонерка. А Ліда і її чоловік задумалися про покупку просторішої квартири і гроші їм зараз потрібні. 75 тисяч, звісно, далеко не вирішальна сума, але і не крапля в морі.

Ліда намагалася вже натякнути свекрухи про старі борги, але побачила, що її старанно «не розуміють». Треба, напевно, говорити безпосередньо … Чоловік говорити безпосередньо з батьками відмовляється.

– Давай, – каже, – Просто забудемо про ці гроші. Вважай, що мама їх тобі відпрацювала допомогою з дітьми та консервами з грядок…

Подруга Ліди, яка в курсі ситуації, теж говорить, що вимагати з батьків якісь старі борги – неправильно. Чоловік правий, потрібно просто забути. А ось мама, навпаки, вважає, що треба не тільки нагадати, а й вимагати.

– Вони брали в борг, кілька разів про це говорили самі, обіцяли віддати. Нехай тепер стримують обіцянку …

А як вважаєте ви – нагадати? Вимагати? Або мають рацію ті, хто каже, що вимагати борги з батьків не можна?