– Давай-но я тебе відразу на місце поставлю? Слухай сюди, господиня! Я – батько твого чоловіка і неповаги я не потерплю, зрозуміла?

В мого чоловіка було дуже важке життя, яке я навіть частково відчула на собі. Його батько покинув сім’ю 10 років тому, знайшовши собі нову пасію.  Моєму чоловікові тоді було 15, його молодшій сестрі – 12. Мало того – він забрав у сім’ї житло, залишивши їх на вулиці в буквальному сенсі слова.

Свекруха з дітьми була прописана у своєї матері, там же вона брала участь в приватизації. Але жити там було ніде – дві її сестри з сім’ями та дітьми плюс їх мама в трикімнатній квартирі. І ділити квартиру їй совість не дозволила. Свекруха зняла житло.

Мій чоловік спочатку підробляв після школи, а закінчивши 11 класів став працювати повний день. Вищу освіту він так і не отримав. Зовиця в 18 років вискочила заміж і переїхала до чоловіка. Дзвонить раз на рік і все. А Саша так і залишився жити з мамою.

Коли ми познайомилися, він постійно працював. Ми з’їхалися – я переїхала до них на квартиру. Мій тато, дізнавшись про ситуацію в родині обранця, подарував мені на весілля будинок. Невеликий, але двоповерховий, з усіма зручностями і маленьким ділянкою, головне – в межах міста.

Я забрала з собою і свекруху – відносини у нас прекрасні були. До недавніх пір. Ми всі працюємо, гроші не ділили, з покупкою продуктів все нормально було. Побутових сварок не було – хто вдома, той і готує, коли все з’їли. У плані прибирання теж все в порядку. Свекруха я дуже поважала. Та й вона, переїхавши в будинок, заспокоїлася. На квартирі вона жила, як на пороховій бочці, постійно переживаючи – а раптом виселять.

Переїхавши, вона взялася за ремонт своєї кімнати з великим ентузіазмом. Завела кота, запитавши дозволу. Обживалась і сяяла від щастя. До нас вона не лізла, Навпаки, постійно говорила Олександру, що йому пощастило з дружиною.

Батько чоловіка заявився до нас пів року тому. Його свекруха привела. Вони випадково зустрілися, він поплакався про свою нелегку долю: жінка, до якої він пішов, виявилася підступною жінкою. Ласкавими вмовляннями та обіцянками вона вговорила його продати квартиру. Свекор оплачував навчання в інституті її дитині, купував різні матеріальні блага, зробив ремонт у її квартирі. Але казка тривала недовго. Скінчилися гроші – став не потрібен. Роботу, бідолаха, знайти не зміг, перебивався випадковими заробітками й жив по друзях-знайомих.

Як на мене – він отримав те, що хотів. Проміняв свою сім’ю на ліву тітку, вклався в її дитину, хоча міг би й про своїх дітей згадати. Загалом, за що боровся. А ось серце свекрухи здригнулося. Як вона, ніяковіючи, сказала – нахлинули колишні почуття.

Цей … чоловік сидів на дивані й потягував каву з моєї чашки, загорнувшись в халат чоловіка.

– Ти що, господиня? – гидливо скривившись, запитав він.

– Я тут господиня. А ти хто? – тицьнула я йому у відповідь.

– Давай-но я тебе відразу на місце поставлю? Слухай сюди, господиня! Я – батько твого чоловіка і неповаги я не потерплю, зрозуміла?

Я розсміялася. Сидить “щось” в моїй вітальні й ще буде мене на місце ставити? Ще чого!

– Дядя, давай, збирайся і вали звідси. Тут не церква, убогим не подають.

Я пройшла повз і піднялася в нашу кімнату, по дорозі дістаючи телефон. Я поскаржилася чоловікові на присутність його батька. Чоловік був зі мною солідарний: гнати в шию нахабу.

– Я приїду, сам його виставлю. Ти будь акуратніше, він ще той урод. – попередив мене Саша.

Я не стала переодягатися. Думала – зателефонувати татові, щоб допоміг, якщо що. Але додумати мені не дали – свекруха прийшла. Вона завалилася мені в ноги й попросила не руйнувати її щастя.

– Я стільки років чекала, поки він одумається і до нас повернеться. Ти не можеш його вигнати! Він хороший, чесно! Якщо ти його виженеш, я піду з ним!

Я оніміла. Є такі – всепрощаючі жінки. Але щоб до такого ступеня? Мазохізм чистої води. Я твердо сказав свекрухи, що терпіти цього грубіяна у своєму будинку я не маю наміру. Саша приїхав через пару годин.

Його татко за цей час встиг задовбати мене в дошку. І будинком він тепер буде розпоряджатися, як старший в сім’ї. І син його не вижене, він же його в повазі до старших і в повазі до батька виховав. І я вся така погана, повинна бути щаслива до усрачки, що мене прийняли в таку сім’ю.

– Ти зрозумій, ти тут ніхто! Чоловік всьому голова. Ти мовчки готуєш їжу і народжуєш дітей. Я, як батько родини, маю повне право тебе навіть висікти за непослух.

Ні фіга собі заявочки. Проходу чоловіка я дуже зраділа. А вже тому, як його татко вилетів з нашого будинку – я зраділа подвійно.

Заспокоївши заплакану свекруху, ми з чоловіком пішли проводити інвентаризацію. Ми не дорахувалися деяких речей і грошей. Заява в поліцію, суд. Термін, навздогін до умовного, на якому, як виявилося, знаходиться мій свекор, – вийшло кілька років на державному забезпеченні.

Все добре закінчилося? Так як би не так. Свекруха постійно плаче й осудливо на нас дивиться. Вона б з’їхала, але тоді доведеться знімати житло й у неї не буде грошей на передачки для улюбленого колишнього чоловіка. А ще вони знову вирішили одружитися, там, в колонії. І тепер свекруха збирає гроші, хоче влаштувати майбутньому чоловікові справжнє свято.

Зі мною і Сашею вона розмовляє крізь зуби. Ми ж посміли засадити її ненаглядного. А я не розумію: ну як можна пробачити те, що зробив свекор? Як? Він зрадив, а потім виставив свою сім’ю на вулицю! Залишив би житло дітям, як нормальна людина. Було б куди повернутися. А не так. Фу просто.

Свекруха закреслює в календарі дні до наступного побачення. На холодильнику висить досить довгий список з потребами свекра. Потихеньку звідти викреслюється те, що вже куплено. Продукти додому вона не купує. Наші – не їсть, говорить – соромно. Де харчується? Хто його знає.

Чи можна як-небудь поставити їй мізки на місце? Пропаде ж. Та й адекватна свекруха мені подобалася більше.