Дай нам спокійно жити. Ми для тебе зробили все, що могли…

Батьки Михайла були дуже забезпеченими людьми. Вони вкладали все в єдиного сина: одягали, годували, оплатили вищу освіту. При цьому вони не забували відкладати гроші і на свою старість.

Михайло виріс досить безвідповідальним. Одружився він досить рано, вирішивши, що зустрів ту  єдину, без якої не зможе жити. На 5 курсі йому в підсумку довелося не тільки писати дипломну, але і підробляти ночами, щоб утримувати себе і дружину – студентку, яка була молодшою за нього на 3 роки.

З батьками Михайла жити молоді спочатку не захотіли. Їм здалося, що працюючи удвох неповний день, вони цілком зможуть заробити на знімну квартиру та інші свої витрати.

У підсумку, через три місяці сварок і лайки, подружжя покаялися і попросили виділити їм кімнату в трійці батьків Михайла. Сварки при цьому не припинялися. Молоді особливо не переймалися: допомоги від них не було ні в прибиранні, ні в готуванні, ні в оплаті комунальних послуг. Навіть продукти купували вони вкрай рідко і то лише ті, які самі любили. Витрачали зароблені гроші Міша і Віра в основному на розваги, та на одяг і взуття.

В результаті, батьки Михайла вирішили розміняти свою квартиру на дві однокімнатні квартири та роз’їхатися, що, в підсумку і зробили.

Минуло 8 років, в сім’ї з’явилися діти. На відміну від фінансів, проблем додалося в рази. Подружжя все частіше сварилися, звинувачуючи один одного, в чому тільки можна. І, врешті-решт, розлучилися, вирішивши не травмувати дітей постійними скандалами.

Після розлучення чоловік залишив свою квартиру колишній дружині та дітям, а сам пішов на знімну. Забрав тільки авто і ноутбук зі спільно нажитого. Аліменти старанно платив в розмірі 3 тисяч. Колишню дружину ця сума влаштовувала цілком.

Зараз Михайла скоротили, він стоїть на біржі праці вже 5-й місяць. Квартиру знімати не може, попросився до батьків, але вже в однокімнатну. Кожен день вислуховує, що напружує батьків: місця їм і самим мало, а тут ще й він. Мовляв, легко бути щедрим, коли не сам купив квартиру тощо.

Йому дали місяць, щоб з’їхав хоч куди. Мовляв, іди з дружиною мирися колишньою і живи з нею, або знайди жінку з житлом, можна і старшу за себе і навіть з дітьми, аби прийняла. Старість ми хочемо прожити нормально. Все, що тільки могли, ми для тебе зробили.