«Дай мамі відпочити …»
– З мамою домовилися, що я сьогодні заїду до неї в гості, – розповідає сорокарічна Ірина. – На цьому тижні я нарешті вільна. Хотіла їй подарунки передати, які ми в січні ще їй привезли з Таїланду. І що ти думаєш, знову все зірвалося! Вранці вона подзвонила вже з метро – у Віки знову дитина захворіла і наша мама, звичайно, все кинула і летить на допомогу …
Матері Ірини та Вікторії, Галині Георгіївні, шістдесят три роки. До старості за сучасними мірками ще далеко, але здоров’я у неї вже не дуже. Тиск, нирки, хворі суглоби.
– Я їй сто разів говорила – здоров’ям треба займатися! – засмучено говорить Ірина. – Обстежитися регулярно, здавати аналізи, дивитися динаміку, приймати ліки за схемою. Але їй ніколи навіть в поліклініку сходити, розумієш! У неї – онуки!
До здоров’я Галина Георгіївна дійсно відноситься легковажно.
– Здоров’я не в поліклініці і в таблетках, воно в русі, – сміється вона. – Треба менше лежати і прислухатися до себе. Встанеш вранці – там тягне, там болить, ноги дерев’яні. А розходишся – і знову як молода!
Лежати і прислухатися до себе Галині Георгіївні ніколи: останні шість років вона допомагає молодшій дочці, Вікторії. У Віки двоє дітей трьох і шести років, чоловік і іпотека. Наймати няню для двох маленьких дітей дуже накладно. Тому Віці і її чоловікові дуже пощастило, що є така ось бабуся, яка відразу після народження старшого онука вийшла на пенсію і з задоволенням сидить з малюками стільки, скільки треба.
– До лікарні мати витягнути не можу! – зітхає Ірина. – До флебологу їй треба, а ми вже втретє запис скасували! Все через Вікі …
Зараз стало простіше – діти підросли, і, принаймні іноді, ходять в сад. Бабуся потрібна в основному на підхваті. А кілька років тому Галина Георгіївна сиділа зовсім з малюками. Віка в декретах не затримувалася, виходила на роботу ще до року дитини. Так що бабуся відпрацьовувала по повній схемі – і коляску тягала на вулицю, і на гірки за малюками лазила, і в пісочниці сиділа. Спочатку з одним онуком, а потім і з двома.
Втім, Галина Георгіївна не скаржиться. З онуками вона ладнає відмінно і вони в ній душі не сподіваються. Засмучує вся ця ситуація тільки Ірину.
– Матері пам’ятник потрібно поставити, що вона все це витримує! – обурюється Ірина. – Це молодим-то непросто, сидіти з двома малюками, а в віці – непросто подвійно … Так, вона не скаржиться! Але я бачила кілька разів, в якому стані вона приходить звідти. Приходить і лягає пластом! Тому що такі навантаження вже не для неї!
Час від часу Іра дзвонить молодшій сестрі і влаштовує догану.
– Ти повісила свої проблеми на шию матері! Дай їй відпочити, здоров’ям зайнятися. Вона не зобов’язана займатися твоїми дітьми! Скинула їх на бабусю … Ось скажи, навіщо, ну навіщо в твоїй ситуації потрібно було народжувати другу? Та ще від твого чоловіка-невдахи … Адже зрозуміло було, що ні грошей з ним, ні перспектив, ні даху над головою …
У самої Ірини – тільки одна дитина-підліток. Ростити його Ірині ніхто не допомагав. Галина Георгіївна за часів раннього дитинства старшого онука працювала на п’ятиденці і в гості приходила нечасто. Та й то приходила тільки провідати.
– Я в декреті чесно відсиділа від дзвінка до дзвінка, – розповідає Ірина. – Потім син пішов в сад, я на роботу. На всякі позаштатні ситуації найняли няню. Мама з моїм сином не сиділа ні дня! І теж хворіла дитина, але ми з чоловіком у всіх ситуаціях справлялися самі!
У чоловіка Ірини була дошлюбна квартира, в якій вони і починали жити. Зараз вони вже розширилися, купили трикімнатну – і без всяких іпотек. Чоловік Ірини, звичайно, молодець, що і говорити. Працює багато, заробляє більше ніж достатньо …
… Після останньої телефонної розмови сестри в сварці.
– Уявляєш, накричала на мене! – скаржиться Ірина. – Сказала, що я лізу не в свою справу. Як це не в свою? Це моя мати теж! Мені не все одно … А ще заявила, уявляєш, що я їй заздрю. Було б чому заздрити …
***
Ірина дійсно лізе не в свою справу? Чи має вона моральне право докоряти сестру за те, що та «сіла на шию матері»?
Ви на чиєму боці? Що думаєте?