-Дай грошей, а то мені дитину годувати треба,- кричала на мене сестра чоловіка

У нас з чоловіком прекрасні стосунки, Ми вже чотири роки одружені, минулого року купили власну прикімнатну квартиру, працюємо в одній фірмі, але в різних відділах. У мене чудові стосунки з свекрухою, вона не втручається в наше життя, але завжди допоможе і підкаже, коли ми попросимо.

Єдина проблема –  це сестра чоловіка, яка не хоче ні працювати, ні головою думати. Минулого тижня  Віка подзвонила мені в десятій ранку і почала кричати по телефону:

– Чому твій чоловік не бере трубку? Ти йому заборонила?- Істеричні нотки в її голосі відразу почали дратувати.

– Віка, говори по справі. Я працюю. – відрізала я.

– Працює вона. І брат мій працює, а грошей мені дати не можете. А мені дитину годувати нічим!

Віка говорила все голосніше і голосніше, до кінця речення перейшовши практично на ультразвук.

– Віка, ми тобі 2 дні тому дали гроші. Влаштуйся на роботу, за це люди гроші отримують. Уявляєш, вони не падають з неба, їх треба заробляти!

Це був уже її 6 дзвінок за останні 2 тижні. У мене склалося враження, що вони з дитиною не купують їжу на гроші, що ми їм даємо, а просто їдять гроші. З такою швидкістю витрачати узяте в борг – це ще вміти треба.

У житті у сестри чоловіка все було безнадійно: від чоловіка вона пішла до багатого коханця, а той відразу її кинув. Чоловік Віку не пробачив, працювати вона не хоче, а дитини годувати треба. Племінник у чоловіка другий рік ходить в садок, їй ніщо не заважає піти працювати. Можливо, якби вигнав її чоловік свого часу на роботу і не було б часу на сайтах знайомств з багатіями листуватися.

– Я сьогодні приїду за грошима. Чи не дасте – мамі поскаржуся. – Віка кинула трубку.

Цієї погрози я нітрохи не злякалася. Моя свекруха – розумна жінка. Якщо Віка їй наскаржиться, то сама і отримає від матері. На роботі мене затримали, коли я приїхала додому племінник чоловіка був у нас вдома, а ось Віки ніде не було видно.

– Пішла вона. Коханець її в Іспанію покликав, вона сина притягла, під дверима кинула і втекла. Що мені його, в під’їзді треба було залишити? – важко зітхнув чоловік.

Другий раз на ті ж граблі. Ой, Віка-Віка. Сестра чоловіка про нас не забула. Щаслива, вона по скайпу зателефонувала нам з теплої країни і заявила:

– Так і будете в злиднях животіти, а мене пупсик заміж покликав. Приїду, сина заберу у вас і навіть на весілля не покличу – нічого було скупитися.

Та й прапор їй в руки, хай робить що хоче – її життя, нам навіть спокійніше буде.

За дитиною вона прийшла з опущеною головою. Весілля не буде, Віку знову кинули. Забравши покинутого сина, стоячи на порозі, вона попросила:

– Грошей дайте!  А то навіть на дорогу немає. Всі мужики – такі, більше нікому не повірю.