Чи зміг би він досягнути цього зі мною? Ця думка постійно терзає мене…

Мені 32, я ще дуже молода, як мені здається, приваблива, але вже з думками, що я упустила найкращого чоловіка у своєму житті, який був в повній моїй владі.

18 років тому, коли я ще була підлітком, я гуляла в місцевій компанії. Не сказати, що я там була першою леді, але другою точно. Загалом, попит був, хлопці завжди бігали за мною. Був у нашій компанії хлопець, який був стереотипний ботанік: носив окуляри, добре вчився, дуже скромний, дуже худий.

Скільки ми гуляли в одній компанії, стільки ж я бачила, що небайдужа йому, але він мені не подобався від слова зовсім. Один раз я по своїй дурості неакуратно себе повела з ним, а він подумав, що я до нього маю почуття. Після цього він мені запропонував зустрічатися. Я, природно, відмовила.

Минуло 18 років. Я працюю то на фасовці в цеху, то в магазині касиром. Загалом, некваліфікована праця. Є чоловік, який працює механіком на СТО, і дитина 12 років.

А він зараз їздить по місту на машині за півтора мільйона, одягається в найкращий одяг, постійний клієнт спортивних залів, постійний загар від поїздок за кордон.

Після моєї відмови він довго переживав, потім зустрів дівчину, просту, як і він сам. Разом вони й піднялися, я навіть сказала б «злетіли».

Тільки мучить питання: чи зміг би він зі мною досягти тих же висот?