Чомусь навколо тільки ледачі чоловіки, а таких мені не треба

У мене було дуже складне життя. Народилась я в невеликому містечку, успішно закінчила інститут. На останньому курсі я вийшла заміж за одногрупника, в якого була безмежно закохана.

На жаль, сімейне життя у нас не склалося і мій коханий виявився типовим диванним екземпляром, який чекав, що світ сам впаде до його ніг.  Розлучення дало мені такий потужний поштовх в  жадобі до життя, що я, не думаючи ні про що, рвонула до столиці.

Злість, образа, розчарування надали мені стільки сил, що я просто літала. Влаштувавши дитину в садок та знімаючи крихітну квартиру без ремонту,  я працювала день і ніч. О п’ятій ранку йшла з дому, щоб погуляти з сусідським собакою, вдень я працювала бухгалтером, на вихідних мила чужі квартири після гулянок плюс тягла паперу з основної роботи додому. Хапалася за будь-який підробіток, всюди на хорошому рахунку.

Я відмінний бухгалтер, мене цінує керівництво, отримую дуже пристойно, багато років працюю в одній фірмі. Син давно школяр, відмінний пацан зростає. Трикімнатна квартира у нас майже виплачена, брала її в іпотеку. Машина є досить дорога. Життя налагоджене.

Але ось чоловіка свого я так і не зустріла! Мені всього 32 роки, я дуже стежу за собою, худенька, спортзал і басейн завжди, чоловіки звертають увагу, знайомляться. На роботі багато гідних чоловіків, але всі вони одружені або мають уже дівчину. Я сама активна при знайомствах, в спортзалі, в магазинах, на вулиці, в інтернеті завжди рада поговорити на будь-яку тему.

Але постійно, просто постійно зустрічаю всього три типи чоловіків!

Перший тип: розлучений, дружина висить на хвості, все віддано їй, аліменти платить, житло знімне.

Другий тип: без житла, знімає квартиру, найчастіше з друзями, при цьому дуже поспішає переїхати до мене.

Буває, трапляються третій тип, він місцевий, зі своїм житлом, але при цьому максимум, що вони отримують – 10 тисяч. Працюють найчастіше банальними менеджерами та не прагнуть ні до чого. У них і бажання взагалі немає чогось досягти, вибитися в люди, почати добре заробляти. Але мені ж вони ще кажуть: так ти занадто багато хочеш!

За останні три роки у мене було близько 10 відносин, в яких я намагалася створити сім’ю, але всі чоловіки з цих трьох пунктів. Їм по 30-40 років, живуть від зарплати до зарплати, нікуди не їздять, будинок, робота і диван.

Ні, я не шукаю багатого, щоб сісти на шию, але ми з сином два рази в рік буваємо на морі, я мрію купити дачу, нову машину хочу, але жити з чоловіком, який отримує максимум 12 тисяч в Києві, я точно не хочу!

Я постійно пам’ятаю, як працювала цілодобово, щоб стати людиною. Після цього дуже важко поважати ледарів, особливо чоловіків в розквіті років. Я працювала як Попелюшка, а він лежить на печі? І куди мені з ним? У відпустку за свій рахунок возити? Черевики йому купувати? Фу, противно!

Бачу чоловіків з хорошим достатком і самоповагою на роботі, але всі вони, на жаль, зайняті. Де ж зустріти хорошого чоловіка?