Чому ж він все таки одружився зі мною???

Не так давно я вийшла заміж. Чоловік мене любить, ну або принаймні вдає, що любить. Адже те, що він зробив перед весіллям, не піддається жодному поясненню і буде мене переслідувати все життя.

Хтось може подумати, що він мене зрадив … Ні, все набагато гірше… Напевно, я була занадто нав’язливою, доглядала за ним, прощала всі його проступки. Оточила його любов’ю і турботою. Розпестила і він повірив в себе, повірив, що він клацне пальцями і до нього на колінах приповзе будь-яка.

Не впевнена, що він настільки хороший … Думаю, що тільки я можу дати йому таку турботу і пробачати його за все.

Перед весіллям, він замість хлопчачої вечірки, попросив невеликий відпочинок і час на роздуми про життя. Сказав, що хоче морально підготуватися до сімейного життя. Ну що ж, я і це зрозуміла, відпустила його в подорож. За його словами, він відправився кудись в гори. Побути на самоті і помилуватися природою. Туди, де немає інтернету і телефону. Він поїхав, і я чекала його кожну хвилину, нудьгувала.

Через тиждень він повернувся. Зустріла я його з усім теплом і ласкою на яку здатна. Приготувала йому справжні кулінарні шедеври. Це був один з найщасливіших днів у моєму житті. Він не курить, але вже на наступний день, я стала помічати, як він частенько бігає в під’їзд. Кожен день і не по разу, він під різними приводами вискакував на вулицю.

Одного разу я пішла в магазин і знайшла в поштовому ящику лист. Звичайний лист від нього – мені відправлений в період його подорожі. І ось що там було написано:

“Привіт Марина. Я вирішив написати тобі цього листа, тому що не можу більше мовчати. Весілля не буде. Ти зовсім не та людина яка мені потрібна. У мене немає бажання провести з тобою решту життя. Пробач, якщо образив, більше я до тебе не повернуся. Не шукай мене і не дзвони.”

Ось так коротко, лаконічно і грубо … Я зрозуміла, що він одумався і бігав перевіряти поштову скриньку. Лист я порвала і викинула, йому нічого не сказала. Але як мені тепер з цим жити?

Як мені жити з чоловіком, який одружився на мені з якоїсь жалості або власного егоїзму … Як він сам живе з цим? Чому вдає що нічого не сталося? Для чого йому я?

Всі ці питання не дають мені спокою …