Чому якщо я витрачаю свої ж власні гроші не на онука, а на те, що вважаю потрібним, я одразу стаю “поганою бабусею”?

Одна моя знайома поділилась зі мною ситуацією, до якої вона явно не була готова. Що це: норма, чи все-таки невістка дещо знахабніла?

– Я сама винна: ​​привчила, що приходжу завжди не з порожніми руками. Хороша книга, великий конструктор, одяг … Онука я люблю, тому ретельно планую бюджет пенсії так, щоб на нього побільше залишилося. Навіть коли Оля просить просто прийти з ним посидіти, я все одно що-небудь в подарунок приношу. Буває таке не дуже часто: Оля – чудова мама, яка зазвичай самостійно займається дитиною, – розповідає Катерина Сергіївна.

Катерині Сергіївні приятелька порадила хороші вітаміни для її старенької кішечки. Дорого, а що поробиш? Коли Катерина Сергіївна купила ці вітаміни, до пенсії була всього пара днів, 100 гривень, що залишилися в гаманці, мало б вистачити на цей час. Дзвінок Олі з проханням доглянути за онуком став несподіванкою.

– Йти з порожніми руками мені здалося негарним. Я подумки підрахувала: молоко, хліб,яйця – приблизно 80 гривень. На те, що залишився я купила машинку, простеньку, пластмасову. Онук зрадів – йому все одно, головне – увага, а не ціна.

А Оля, покрутивши іграшку, побачила написану на наклейці знизу ціну – 20 гривень – і скривилася. Ольга юркнула по своїх справах. Бабуся з онуком весело провели час разом. Не встигли вони озирнутися, як з роботи повернувся Микола, син Катерини Сергіївни.

– Ми стали пити чай. За чаєм я і розповіла синові, що нашій Бусі зовсім погано. 12 років, як вона зі мною. Пам’ятаю, як Коля в день свого 17-річчя її додому приніс: маленьку, тремтячу, брудну. Не зміг пройти мимо. Обстежуємо ми Бусю регулярно, вік солідний, в перерахунку не людське – Буся вже пенсіонерка, як я. Похвалилася синові вітамінами, понадіявшись, що Бусі стане краще. Аж надто приятелька їх нахвалювала, у неї кішечці 14 років, рік вона їх купує, задоволена дуже, – розповідає Катерина Сергіївна. Микола запропонував мамі відшкодувати витрати на вітаміни – 450 гривень. Жінка відмовилася.

– Про те, що Оле не сподобалося, що я купила дорогі вітаміни кішці і дешеву іграшку онукові, я дізналася від свахи: ми приблизно через тиждень випадково зустрілися в магазині і вона мені все висловила. Що про онука треба в першу чергу думати, а не відбуватися від нього китайським пластиком. А кішку мені взагалі приспати давно пора. Я з нею попрощалася, не стала відповідати, – згадує Катерина Сергіївна.

Микола запросив маму в гості, обговорити подарунок на прийдешній ювілей тітки. Ольга навіть не привіталася з гостею, всім своїм виглядом показуючи образу.

– Я онука покликала, привітала і подарунок вручила. Він вибіг з кімнати, але Оля його розвернула назад. А мені вона сказала, щоб я зі своєю кішкою милувалася. Втрутився Коля, він осадив дружину, присоромив її.

Ольга стала кричати на чоловіка: «Твоя мати витрачає 450 на вітаміни для тварини, а рідному внуку вона принесла машинку за 20 гривень! Це нормально? Та яка вона після цього бабуся? Погана! »

– Мені так прикро стало: один-єдиний раз витратила на внука так мало і все – не варта називатися бабусею. Я вибачилася і пішла.

Про несправедливі витрати свекрухи Ольга поскаржилася всім, кому не лінь: подружкам, своїм родичам і тітці Миколи.

– Мене потім навіть сестра присоромила: мовляв, завинила ти перед онуком і невісткою. На день народження попросила не приходити – там буде Оля, якій моя компанія неприємна. Мені навіть на мить здалося, що скоро я буду винна в тому, що за опалення плачу: могла б не платити, а онукові що-небудь купити.

Коли мірилом бабусиної любові до онуків стала ціна подарунків? Буся – теж член моєї сім’ї, зараз вона потребує особливої ​​турботи. Може, мені і корм для неї купувати повинно бути соромно? – обурюється Катерина Сергіївна.