– Чому ви документи не дивлячись підписуєте? Продав ваш брат мені цей будинок минулого місяця

Зі сльозами на очах, Галя звільнялась з улюбленої роботи. В лікарні всі її любили, але у неї не було вибору. Прийшлось і дитину з садка забирати й повертатись в село до матері. Сімейне життя у Галі не склалося. Чоловік, який колись був люблячий і турботливий, раптом почав випивати, а потім і зовсім заявив, що вони чужі один одному люди, що він зробив помилку одружившись з нею.

Зібравши речі, Галя з дитиною вирушила до старенької матері в село. Там все нагадувало їй про дитинство, було тепло і затишно. Мама радо прийняла дочка, зраділа внучці. Так прожили вони рік. А потім мама почала здавати, незабаром і зовсім злягла.

Галя доглядала за матір’ю, вела господарство, в будинку все трималося тепер на її тендітних плечах. Кілька разів приїжджав з міста брат, довідатися про здоров’я матері, але на цьому його візити й закінчувалися. Ні грошей, ні допомоги від нього жінки так і не дочекалися.

Через рік мама померла. Брат примчав тут же, взяв на себе всі організаційні справи. Галя особливо  нічим не цікавилась, треба підписати – будь ласка, адже це брат же рідний, завжди каже правду …

Однак вийшло, як тільки брат поїхав, тут же з’явився новий господар будинку …

– Чому ви документи не дивлячись підписуєте? Продав ваш брат мені цей будинок минулого місяця.

– Куди ж нам тепер з донькою йти? У нас же і немає нікого … це помилка, – металася по будинку Галя, марно намагаючись додзвонитися до брата. – У мене маленька донька, зима на дворі, ви що виставите нас на вулицю?

– Ні, що ви, ми теж люди й все розуміємо, – відповідав новий власник будинку, – я купив цей будинок для своєї мами, вона зараз на лікуванні, через кілька місяців я привезу її в село … постривайте, ви начебто говорили, що за матір’ю своєю доглядали, так?

– Казала, я  медсестрою відпрацювала десять років в міській поліклініці, перш ніж сюди переїхати.

Чоловік посміхнувся.

– Тоді сама доля послала мені вас разом з цим будинком. Моїй мамі потрібна буде доглядальниця, я не завжди зможу бути з нею поруч, як раз хотів зайнятися пошуком відповідної кандидатури, ну що погодитесь?

Галя кивнула.

Наступні місяці в будинку йшов ремонт. Галі було боляче на все це дивитися, вона попросила, щоб хоча б одну кімнатку залишили недоторканою і на свій подив отримала позитивну відповідь.

Через два місяці Олег привіз свою стареньку матір. Маленька Юля кинулася до жінки, щойно та переступила поріг будинку:

– Тепер ти будеш моєю бабусею?

– Напевно так, що ж давайте знайомитися, я – Антоніна Іванівна. Та не метушися ти так, присядь, – кивнула вона Галі.

– Олег, розпаковувати гостинці! Будемо чай пити …

 

Кожен день Галя вимірювала старенькій тиск, готувала їжу, поїла, давала ліки. Поступово їй ставало краще, вона пробувала сама, без підтримки, вставати й навіть виходити у двір. Довгими зимовими вечорами жінки просиджували за теплим ароматним чаєм і душевними бесідами.

Олег бував у матері рідко, а коли приїжджав – вдома було справжнє свято. Ось і цього разу він з’явився несподівано для всіх з великими пакетами гостинців. Назустріч йому вибігла Юля:

– Дядя Олег, ми з бабусею сьогодні ходили на прогулянку, їй вже набагато краще, ходімо, мама вечерю приготувала, пальчики оближеш! – з порога доповіла дівчинка.

– Я дуже вдячний вам, Галю, і мені там спокійніше і мамі веселіше … Сподіваюся і вам з нами добре.

– Спасибі, так проходьте ж, я вам борщ наллю, пироги підходять, з дороги втомилися напевно.

Олега так ніхто ще не зустрічав, сімейне життя його закінчилося в перший же рік, дружина готувати не хотіла, їй подавай кожен день ресторани, та кафе! Дітей вона теж не планувала, їй потрібні були тільки гроші та магазини. А тут і зустріли тепло, і смачно нагодували, тоді то чоловік зрозумів – ось про яку сім’ю він мріяв все життя.

Того вечора Олег по іншому глянув на Галю, побачивши в ній не просто доглядальницю для матері, а жінку – молоду, красиву і яка вже так багато всього пережила …

З цими думками Олег поїхав до міста, від його очей не сховалася її тепла посмішка на прощання і сльоза, скотилася крадькома по щоці. Повернувшись додому, він не знаходив собі місця, перед очима стояла Галя – справжня казкова красуня.

А вже через тиждень Олег мчав назад, з великим букетом червоних троянд і колечком в оксамитовому футлярі. Думки його витали десь далеко з нею, снігопад, поступово переріс у справжню заметіль, по вузькій дорозі було вже не пробратися. Кинувши машину на півдорозі він ліз через замети, з квітами в руках.

З’явившись на порозі, гість застав зненацька всіх. У той же вечір вона сказала йому «так!» …

Минуло кілька років, правду кажуть, що однією рукою доля забирає, а іншою дає. Олег  і Галя одружилися, жінка знайшла міцну і дружну сім’ю. Вона давно пробачила братові, та що вже там гріха то таїти, адже завдяки йому вона і стала знову щасливою, знайшовши дорогих серцю людей